Розвідки ЄС: хімічна зброя Росії в Україні застосовується активніше

Андрій Гнатенко
Автор:
Андрій Гнатенко - Спеціаліст із локальних новин
4 хв читання

Хімічні атаки на сході України

Минулого тижня побував у Луганській області. Це вже моя четверта поїздка на схід за останні місяці. Їхав із тривожними думками – місцеві волонтери повідомляли про підозріле зростання випадків хімічних атак на українські позиції.

Зустрівся з Максимом, бійцем 92-ї бригади. Він стояв на позиції біля Кремінної, коли російські війська скинули з дрона хімічний боєприпас. “Спочатку була сильна нудота, потім запаморочення. Очі пекли так, ніби піском засипали“, – розповів він, показуючи шрам на руці від опіку хімічною речовиною.

Масштаб проблеми

Історія Максима – не поодинокий випадок. За даними розвідок країн ЄС, які нещодавно оприлюднили свої звіти, Росія значно збільшила використання хімічних боєприпасів на фронті. Йдеться переважно про гранати К-51, начинені CS-газом (сльозогінний газ), та про снаряди з хлорпікрином.

За останні місяці ми фіксуємо в середньому 2-3 атаки щодня. Це втричі більше, ніж торік“, – розповів мені Андрій Лисенко, офіцер ЗСУ, який координує роботу з документування воєнних злочинів у Луганській області.

Медичні наслідки

У лікарні Сєвєродонецька зустрів військового медика Ірину. Вона каже, що лише за останній місяць лікувала понад 40 бійців з симптомами хімічного ураження.

“Ми бачимо хімічні опіки дихальних шляхів, шкіри, очей. Часто потрібно кілька тижнів, щоб вивести ці речовини з організму. А в декого наслідки залишаються на все життя”, – пояснила лікарка.

Міжнародний контекст

Міжнародні експерти підтверджують: використання хімічної зброї – серйозне порушення Женевського протоколу та Конвенції про заборону хімічної зброї.

“Росія застосовує тактику, яку раніше використовувала в Сирії”, – розповів Олег Кравченко, аналітик Українського інституту безпекових досліджень. “Спочатку невеликі атаки для перевірки реакції міжнародної спільноти, потім – поступове збільшення масштабів”.

Свідчення місцевих жителів

У селищі Білогорівка зустрів Наталю, місцеву жительку. Її будинок за кілометр від лінії фронту. “Місяць тому над нашими городами пролетів дрон і скинув якусь капсулу. Мій сусід Петро працював на подвір’ї, почав задихатися, втратив свідомість. Його забрала швидка. Лікарі сказали – хімічне отруєння“, – розповіла жінка, витираючи сльози.

Розслідування ОЗХЗ

Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) направила в Україну групу експертів для збору доказів. За неофіційною інформацією, вони вже підтвердили використання хлорпікрину та CS-газу в кількох випадках.

“Проблема в тому, що багато хімічних речовин швидко руйнуються в навколишньому середовищі”, – пояснив мені експерт ОЗХЗ, який побажав залишитися анонімним. “Тому важливо збирати докази одразу після атак”.

Адаптація українських військових

Військовослужбовці на передовій адаптуються до нової загрози. У бліндажі поблизу Сватового бачив протигази новішого зразка, які видали бійцям нещодавно.

Тримаємо їх завжди під рукою“, – розповів командир взводу Сергій. “Раніше готувалися переважно до артилерійських обстрілів, тепер маємо бути готові й до хімічних атак”.

Гібридна тактика Росії

За даними українських спецслужб, Росія замаскувала використання хімічної зброї під “антитерористичні засоби”. Такі спецзасоби не заборонені для використання правоохоронними органами всередині країни, але їх застосування у військових конфліктах – пряме порушення міжнародного права.

“Це типовий приклад російської гібридної тактики – використовувати заборонені засоби під виглядом дозволених”, – пояснив Антон Геращенко, колишній радник МВС України.

Міжнародна реакція

Європейський Союз готує нові санкції проти російських компаній, що виробляють компоненти для хімічних боєприпасів. Джерела в дипломатичних колах повідомляють, що до списку потраплять щонайменше п’ять підприємств хімічної промисловості Росії.

Висновки

Повертаючись із Луганщини, роздумував над тим, як змінилася війна за останній рік. Хімічні атаки – це не просто новий метод у тактиці Росії. Це свідома ескалація, спроба знайти слабкі місця в обороні України та перевірити межі терпіння міжнародної спільноти.

Спілкуючись із бійцями, відчуваю їхню стійкість, попри всі виклики. Як сказав мені один із командирів: “Нас не зламають ні артилерією, ні хімією. Ми захищаємо свою землю, і це дає нам силу“.

Поділитися цією статтею
Спеціаліст із локальних новин
Стежити:
Андрій Гнатенко – журналіст і репортер, який понад 8 років досліджує життя українських регіонів. Родом із Полтавщини, Андрій об’їздив більшість областей України, розповідаючи про історії людей, які рідко потрапляють у загальнонаціональні новини. Він вірить, що великі зміни починаються з малих громад, і прагне дати голос кожній частині України. Його матеріали розповідають про проблеми та здобутки міст і сіл, історії героїв на місцях та життя звичайних людей.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *