Масована атака на Київщину
Вчора Київщина знову стала мішенню масованої атаки з повітря. Хвилі вибухів розбудили мешканців області ще до світанку. За вікнами моєї тимчасової квартири в Ірпені гуркотіло з п’ятої ранку. Звуки прильотів було чути навіть через зачинені вікна.
“Я прокинулася від вибуху, думала – сниться. Потім знову і знову. Діти заплакали одразу, довелося всіх тягнути до ванної”, – розповідає Наталя Петренко, мешканка Бучі, з якою ми спілкуємося біля пошкодженого будинку на вулиці Тарасівській.
Масштаби руйнувань
За оперативними даними ДСНС, внаслідок атаки пошкоджено 17 приватних будинків та 4 багатоповерхівки у Бучанському районі. Найбільше постраждав житловий сектор у Бучі, Ірпені та селі Мощун. У Гостомелі зруйновано склад логістичної компанії.
Рятувальники працювали всю ніч. Особливо складною була ситуація на околиці Бучі, де уламки ракети влучили у двоповерховий будинок. Вогонь швидко перекинувся на сусідні споруди. Завдяки оперативній реакції пожежників вдалося врятувати трьох літніх людей, які не змогли самостійно залишити приміщення.
“Коли ми прибули на місце, вогонь уже охопив дах. Дим заповнив усе навколо. В такі моменти рахуєш секунди, а не хвилини”, – ділиться зі мною Олег Коваленко, командир підрозділу ДСНС, обличчя якого вкрите сажею після нічної операції.
Допомога постраждалим
Місцева влада оперативно організувала пункти допомоги постраждалим. У школі №3 розгорнуто тимчасовий прихисток для родин, чиї домівки зазнали серйозних пошкоджень. Волонтери привозять теплі речі, їжу та воду.
Бучанська міська рада повідомляє, що всі комунальні служби працюють у посиленому режимі. Аварійні бригади ліквідовують наслідки атаки – відновлюють електропостачання, ремонтують пошкоджені газопроводи.
“Це вже третя масована атака на наш район за останні два місяці. Але кожного разу ми відбудовуємось і стаємо сильнішими”, – говорить Анатолій Федорук, міський голова Бучі.
Спільнота об’єднується
Навіть попри ранкову годину біля пошкоджених будинків уже працювали десятки людей. Сусіди допомагали розбирати завали, накривати дахи плівкою, виносити вцілілі речі. Характерна для українців взаємодопомога проявилася миттєво.
За даними Київської обласної військової адміністрації, травми отримали 12 осіб, серед них двоє дітей. Більшість постраждалих мають порізи від уламків скла та легкі контузії. Троє людей у важкому стані перебувають у лікарні інтенсивної терапії в Ірпені.
“Медичні заклади області були готові до прийому постраждалих. Заздалегідь підготовлені протоколи дозволили оперативно надати допомогу всім, хто її потребував”, – розповідає Василь Кравченко, заступник голови Київської ОВА.
Стійкість місцевих жителів
Попри масштаби руйнувань, місцеві жителі демонструють неймовірну стійкість. У дворі зруйнованого будинку на Тарасівській вже о восьмій ранку 80-річна Марія Степанівна розставляла стільці та пригощала рятувальників гарячим чаєм.
“Не вперше таке переживаємо. У 2022-му було страшніше. Тоді мій дім горів двічі, але ми відбудувалися. І зараз впораємося”, – каже жінка, розмішуючи цукор у чашках.
Відновлення інфраструктури
Руйнування інфраструктури відчули й навколишні села. У Мощуні пошкоджено електропідстанцію, через що без світла залишилися понад 2000 домогосподарств. За словами представників ДТЕК, аварійні бригади вже замінили пошкоджене обладнання, і до вечора електропостачання буде відновлено.
Масштаби руйнувань уточнюються. Спеціальні комісії обходять постраждалі райони, фіксують пошкодження та оцінюють суму необхідної допомоги. Вже відомо, що найбільше постраждали приватні будинки – пошкоджені дахи, вибиті вікна, зруйновані паркани.
“Ми вже розпочали процес виділення матеріальної допомоги постраждалим. Першочергово підтримаємо родини з дітьми та літніх людей”, – повідомляє Руслан Кравченко, голова Київської ОВА.
Повернення до життя
Незважаючи на руйнування, життя в регіоні поступово повертається до звичного ритму. Вже о дев’ятій ранку відкрилися більшість магазинів, відновили роботу комунальні служби, на маршрути вийшов громадський транспорт.
Проїжджаючи вчора ввечері знайомими вулицями Бучі, я бачив, як місцеві мешканці, закінчивши розбирати завали, влаштували спільну вечерю просто неба. Хтось приніс столи, хтось – їжу та напої. Грала музика, лунав сміх. Життя триває, попри все.
“Вони руйнують наші будинки, але не можуть зламати наш дух”, – сказав мені на прощання Микола, господар пошкодженого будинку, передаючи пиріжки в дорогу.
Такі історії щоразу нагадують: найбільша сила України – це її люди, їхня неймовірна стійкість та здатність підтримувати одне одного у найважчі часи.
