Останніми тижнями мені довелося побувати в кількох районах Рівненської та Житомирської областей, де спілкувався з місцевими активістами та представниками влади. Розмови про євроінтеграцію України зазвичай радісні, але цього разу я відчув серйозне занепокоєння людей тим, що називають “відкатом реформ“.
Іван Петренко, голова громадської організації “Європейський вибір” у Рівному, поділився своїми спостереженнями: “Ми роками працювали над впровадженням антикорупційних механізмів у нашій громаді. Тепер бачимо спроби повернутися до старих схем. Це не просто прикро – це загрожує всьому євроінтеграційному процесу”.
Подібні настрої я почув у Коростені, де місцева підприємиця Марія Ковальчук розповіла про власний досвід: “Три роки тому процедури отримання дозволів для бізнесу стали прозорими та швидкими. Зараз знову з’являються ‘посередники’, які пропонують ‘допомогу’ за додаткову плату”.
Що відбувається з реформами?
Експерти вказують на кілька ключових сфер, де спостерігається відступ від європейських стандартів. Судова реформа, яка є однією з найважливіших для євроінтеграції, гальмує. Оцінки Європейської комісії, опубліковані минулого місяця, підтверджують ці побоювання.
“Ми бачимо затягування з перезапуском Вищої кваліфікаційної комісії суддів та впровадженням нових етичних стандартів”, – пояснює Олена Сидоренко, експертка з судової реформи, з якою я спілкувався у Житомирі.
Антикорупційна інфраструктура, яка була гордістю реформаторів, також зазнає тиску. НАБУ та САП стикаються з новими викликами у своїй роботі, а спроби політичного втручання стають дедалі помітнішими.
Василь Деркач, колишній місцевий депутат із Новограда-Волинського, з гіркотою розповів: “Ми бачили, як працюють незалежні антикорупційні органи. Люди почали вірити, що закон один для всіх. Тепер ця віра похитнулася”.
Місцеві громади на передовій євроінтеграції
Цікаво, що саме в регіонах я знайшов найбільш переконаних прихильників європейського курсу. Мешканці маленьких містечок і сіл розуміють, що європейська інтеграція – це не абстрактна ідея, а практичний шлях до кращого життя.
У селі Баранівка на Житомирщині місцева школа бере участь у програмі обміну з польськими школярами. Директорка Наталія Іваненко поділилася: “Наші діти побачили, як працюють європейські стандарти освіти. Вони повернулися з новими ідеями та бажанням змінювати своє село. Якщо ми відступимо від європейського шляху, ми розчаруємо ціле покоління”.
Чи є підстави для оптимізму?
Попри тривожні сигнали, регіональні громади не опускають руки. У багатьох містах створюються місцеві коаліції за євроінтеграцію, які моніторять реформи та тиснуть на владу.
Юрій Савчук, координатор коаліції “Прозора громада” в Острозі, розповів про їхні ініціативи: “Ми започаткували громадський моніторинг витрачання коштів на місцеві інфраструктурні проекти. Вивчаємо європейський досвід і впроваджуємо його тут. Навіть якщо на національному рівні є проблеми, ми продовжуємо рухатися вперед”.
Обнадіює і те, що Європейський Союз уважно стежить за ситуацією. Представництво ЄС в Україні регулярно публікує оцінки виконання зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію.
Що потрібно зробити?
За підсумками моїх поїздок стає очевидним, що для збереження курсу на євроінтеграцію потрібні рішучі дії.
По-перше, громадянське суспільство має посилити контроль за реформами. Місцеві активісти, з якими я спілкувався, готові до цього, але потребують інструментів і підтримки.
По-друге, необхідно відновити темп судової реформи та забезпечити незалежність антикорупційних органів. Без цього євроінтеграційний процес буде під загрозою.
По-третє, потрібна ширша комунікація щодо переваг євроінтеграції. Люди в регіонах мають бачити практичну користь від реформ у своєму повсякденному житті.
Повертаючись до Києва, я вже запланував нові поїздки на Закарпаття та Чернігівщину. Хочеться вірити, що наступного разу почую більше оптимістичних історій про успішні реформи та європейське майбутнє України, яке починається саме в маленьких громадах.
