Аналізуючи сьогоднішні публікації західних медіа, помітно, як змінюється їхня риторика щодо російсько-української війни. Провідні видання все частіше порівнюють нинішню ситуацію з подіями 2008 року в Грузії, коли міжнародна спільнота фактично закрила очі на російську агресію. Ця паралель викликає серйозне занепокоєння.
Останнім часом мені довелося поспілкуватися з кількома західними журналістами, які висловлюють стурбованість щодо “втоми від України” в їхніх редакціях. Один з моїх колег з впливового європейського видання зізнався: “Наші редактори все частіше відхиляють матеріали про Україну – кажуть, що аудиторія втомилася”.
Зміна наративу: від підтримки до “реалізму”
The Washington Post у своїй редакційній статті попереджає, що Захід ризикує повторити помилку 2008 року. Тоді після російського вторгнення в Грузію міжнародна спільнота швидко повернулася до “бізнесу як звичайно” з Москвою. Подібна поведінка лише заохотила подальшу агресію Росії.
“Поступки Росії у 2008 році прямо призвели до анексії Криму в 2014-му та повномасштабного вторгнення у 2022-му,” – підкреслюють аналітики видання.
The New York Times, який ще недавно рішуче підтримував Україну, тепер все частіше публікує матеріали про необхідність “реалістичного підходу” та “компромісів”. Такий поворот не може не турбувати, особливо коли мова йде про впливове видання, яке формує громадську думку.
Показовим є нещодавнє інтерв’ю з американським дипломатом, який на умовах анонімності заявив: “Ми маємо бути прагматичними. Україна не зможе повернути всі території, і чим швидше ми це визнаємо, тим менше людей загине”.
Економічні фактори впливають на редакційну політику
За даними мого розслідування, проведеного в травні-червні цього року, на зміну тону західних публікацій впливають не лише політичні, але й економічні фактори. Я проаналізувала понад 200 статей у 15 провідних західних виданнях і виявила чітку кореляцію між економічними проблемами в країнах та зменшенням підтримки України в їхніх медіа.
“Коли ціни на енергоносії зростають, а економіка стагнує, редакції починають шукати винних. І Україна часто стає зручною мішенню,” – пояснив мені головний редактор одного з європейських аналітичних видань.
Згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, кількість позитивних матеріалів про Україну в західних медіа зменшилася на 28% порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Натомість кількість публікацій, які наголошують на “необхідності компромісу”, зросла на 34%.
Російська пропаганда адаптується і проникає в західний інформаційний простір
Особливо непокоїть те, як російські наративи поступово проникають у західні медіа. Часто це відбувається через “експертів”, які просувають тези, вигідні Кремлю.
Під час роботи над розслідуванням про дезінформацію я виявила мережу з понад 30 “аналітичних центрів” та “незалежних експертів”, які регулярно з’являються в західних медіа, просуваючи наративи, що підозрілим чином збігаються з кремлівською пропагандою.
Журнал Foreign Policy у своєму аналізі відзначає: “Російська стратегія змінилася – замість грубої пропаганди Кремль тепер використовує більш витончені методи, пропонуючи західній аудиторії начебто раціональні аргументи, які насправді підривають підтримку України”.
Чому це важливо для України?
Зміна тону західних медіа має прямий вплив на політичні рішення. Коли громадська думка змінюється, політики відчувають менший тиск підтримувати Україну, що може призвести до зменшення військової та фінансової допомоги.
Нещодавно мені вдалося поспілкуватися з високопоставленим представником Міністерства оборони однієї з країн-членів НАТО. Він відверто визнав: “Політики постійно моніторять медіа. Коли підтримка України падає в опитуваннях – а це прямий наслідок зміни медійного наративу – аргументувати додаткову допомогу стає набагато складніше”.
За даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології спільно з європейськими партнерами, існує пряма кореляція між тоном висвітлення війни в медіа та готовністю громадян підтримувати допомогу Україні. Зниження позитивних матеріалів на 10% призводить до падіння громадської підтримки допомоги Україні на 6-8%.
Що Україна може протиставити?
У цій ситуації критично важливою стає стратегічна комунікація з боку України. Замість реактивних відповідей на російські наративи, Україні необхідно формувати власний порядок денний у міжнародному інформаційному просторі.
Під час конференції з питань стратегічних комунікацій, яка відбулася минулого місяця в Києві, експерти наголошували на необхідності переходу від емоційних апеляцій до аргументації, що ґрунтується на спільних інтересах України та Заходу.
“Україна повинна говорити не лише про свої проблеми, але й пропонувати рішення глобальних викликів, з якими стикається весь демократичний світ,” – наголосив колишній речник Держдепартаменту США, який тепер консультує український уряд.
Висновок: історія повторюється?
Аналізуючи сьогоднішні тенденції в західних медіа, неможливо не відчувати тривогу. Паралелі з 2008 роком стають все очевиднішими – так само поступово змінювався тон публікацій, так само політики починали говорити про “реалізм” і “компроміси”, і так само Росія отримала сигнал, що агресія може залишитися безкарною.
Якщо історія нас чомусь навчила, то тому, що поступки агресору лише заохочують його до подальших зазіхань. І сьогодні, коли ставки набагато вищі, ніж у 2008 році, важливо не допустити повторення тих самих помилок.
Україна та її партнери мають діяти рішуче не лише на полі бою, але й в інформаційному просторі, щоб не дозволити кремлівським наративам підірвати міжнародну підтримку, від якої залежить не лише майбутнє України, але й безпека всього демократичного світу.
