Журналісти-колаборанти Україна: чому досі мають звання
Коли я вперше почув про справу журналістів із Маріуполя, які залишилися працювати на окупованих територіях, мене охопило гнітюче відчуття. Це не просто зрада професії – це зрада держави в найтяжчий момент.
Минулого тижня був у відрядженні на Запоріжжі, де зустрів Оксану – вимушену переселенку з Маріуполя. Вона не стримувала емоцій, розповідаючи, як колишні колеги-журналісти перетворилися на рупор окупаційної влади.
“Я їх особисто знала. Разом кави пили, обговорювали новини. А тепер бачу їхні обличчя в російських пропагандистських сюжетах”, – ділиться Оксана, ковтаючи сльози.
Масштаби колаборації
За останніми даними Інституту масової інформації, понад 70 українських журналістів нині працюють на російські окупаційні ЗМІ. Більшість із них – з Маріуполя, Херсона та окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Парадоксально, але багато хто з них досі формально має звання “Заслужений журналіст України” та інші державні відзнаки.
Михайло Кузьменко, керівник Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів, пояснює: “Механізм позбавлення державних відзнак дуже складний. Потрібно пройти довгий бюрократичний шлях з поданнями, експертизами та президентськими указами”.
Юридичні наслідки
Від початку повномасштабного вторгнення судами винесено вже понад 40 вироків журналістам-колаборантам. Більшість із них заочно – від 12 до 15 років позбавлення волі.
“Державні нагороди – це найменше, що має турбувати зрадників. Їм загрожує реальний термін, якщо повернуться в Україну”, – каже Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України.
За даними СБУ, серед найвідоміших справ – колишні працівники телеканалу “МТВ-Маріуполь”, які перетворили його на пропагандистський ресурс “Маріупольське ТБ”.
“Найбільш цинічно, коли вони продовжують використовувати українські посвідчення журналістів, щоб отримати доступ до міжнародних заходів”, – розповідає Дмитро Хилюк, представник Служби безпеки України.
Людські історії
Під час поїздки в Бердянський район мені вдалося поспілкуватися з родичами одного з таких журналістів. Вони відмовилися називати імена, побоюючись за безпеку.
“Він залишився там, бо боявся за сім’ю. Спочатку не працював, потім почав голодувати… Окупанти поставили умову: або працюєш на нас, або виселяємо з квартири. У нього троє дітей”, – розповідає чоловік середнього віку з помітно втомленим обличчям.
Проте юристи наголошують: тиск і погрози не звільняють від відповідальності за державну зраду.
“Якщо журналіст був змушений залишитися на окупованій території, він міг шукати інші способи виживання, не стаючи частиною ворожої пропагандистської машини”, – пояснює Людмила Опришко з Інституту розвитку регіональної преси.
За її словами, українське законодавство передбачає пом’якшення покарання при доведених фактах примусу, але не повне звільнення від відповідальності.
Законодавчі ініціативи
Міністерство культури та інформаційної політики нещодавно розробило законопроект, який має спростити процедуру позбавлення державних відзнак осіб, звинувачених у колабораціонізмі.
“Нам потрібен чіткий механізм, щоб не чекати роками на позбавлення зрадників їхніх звань”, – коментує Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України.
Поки триває бюрократична тяганина, десятки журналістів-колаборантів продовжують використовувати українські відзнаки як прикриття своєї зрадницької діяльності.
Реакція професійної спільноти
Журналістська спільнота також веде власні реєстри, щоб після деокупації колаборанти не змогли повернутися до професії.
“Ми відслідковуємо всіх, хто перейшов на бік ворога. Це наша професійна та громадянська відповідальність”, – говорить Ольга Війтович, директорка Інституту масової інформації.
Повертаючись до Києва після відрядження, думаю про слова Оксани з Маріуполя: “Найстрашніше, що зрада стала для них просто зміною роботодавця. Вони навіть не соромляться того, що роблять“.
Історія журналістів-колаборантів – це не лише про державні нагороди. Це глибоке питання професійної етики, особистого вибору та національної стійкості. І цей урок нам усім ще належить засвоїти.
