Є актори, що стають легендами ще за життя. Богдан Ступка — саме такий феномен українського кіно та театру. Його талант вражав глядачів протягом десятиліть, а кожна роль ставала подією в культурному просторі. Сьогодні, коли минає понад десять років з дня його відходу, я хочу згадати п’ять найяскравіших кіноробіт майстра, які назавжди закарбувалися в нашій культурній пам’яті.
Моє знайомство з творчістю Ступки почалося ще в студентські роки, коли я побачила його на сцені театру імені Івана Франка. Вже тоді було зрозуміло — це актор неймовірної внутрішньої сили та глибини. Кожна його роль розкривала нові грані не лише персонажа, а й людської природи загалом.
1. Тарас Бульба у фільмі “Тарас Бульба” (2009)
Роль козацького полковника в екранізації повісті Миколи Гоголя стала одним із найпотужніших образів Ступки. Його Бульба — це втілення сили, незламності та трагічної величі. Актор створив багатогранний образ, в якому поєднались батьківська любов і жорстокість, відданість ідеалам і внутрішній біль.
Під час зйомок Богдану Сильвестровичу було вже 67 років, але він виконував складні сцени верхи на коні й не відмовлявся від фізичних навантажень. “Це була роль, яка вимагала повного занурення”, — згадував режисер Володимир Бортко в інтерв’ю для Міністерства культури України.
2. Богдан Хмельницький у фільмі “Молитва за гетьмана Мазепу” (2001)
Ця робота Юрія Іллєнка сповнена сміливих художніх рішень і неоднозначних трактувань історичних подій. Ступка зіграв не просто історичну особу — він створив складний психологічний портрет людини, що несе тягар влади та відповідальності за долю свого народу.
“Мені важливо було показати не ікону, а живу людину з її сумнівами і протиріччями”, — розповідав сам актор на презентації фільму в Будинку кіно. Саме ця людяність у поєднанні з масштабом особистості зробила його Хмельницького таким переконливим.
3. Іван Мазепа у фільмі “Молитва за гетьмана Мазепу” (2001)
Унікальний випадок в українському кіно — в одному фільмі Ступка втілив образи відразу двох гетьманів. Його Мазепа — це глибоке філософське осмислення долі політика, що опинився на перехресті історичних вихорів. Актор показав внутрішню драму людини, змушеної робити непрості вибори.
Мистецтвознавець Дмитро Десятерик у своїй рецензії для “День” писав: “Ступка створив образ державного діяча, який дивиться далеко за горизонти свого часу, бачить майбутнє нації, але приречений на нерозуміння сучасників”.
4. Чингісхан у фільмі “Таємниця Чингісхана” (2009)
Здавалося б, що може бути далі від українського актора, ніж образ монгольського завойовника? Але геній Ступки долає будь-які культурні бар’єри. Його Чингісхан вражає внутрішньою силою та харизмою. Актор зумів передати масштаб особистості, яка змінила хід світової історії.
На фестивалі в Карлових Варах критики відзначали надзвичайну психологічну глибину втілення образу. “У моєму розумінні Чингісхан — це не просто завойовник. Це людина, яка мала власне бачення світоустрою і рухалася до своєї мети”, — пояснював Богдан Сильвестрович свій підхід до ролі.
5. Батько Захар у серіалі “Заради любові я все зможу” (2015)
Ця роль стала однією з останніх у кар’єрі великого актора. Камерна, сповнена тонких психологічних нюансів робота показала, що Ступка однаково майстерно втілює як історичних титанів, так і звичайних людей. Його герой — це мудрість, життєвий досвід і безмежна батьківська любов.
“Це була роль, у якій Богдан Сильвестрович вклав багато особистого”, — згадувала режисерка Євгенія Тирановська на вечорі пам’яті актора в Національному центрі Олександра Довженка.
Богдан Ступка пішов із життя 22 липня 2012 року, але його ролі продовжують жити. Щоразу, переглядаючи фільми з його участю, відкриваєш нові грані таланту цього геніального актора. Його творчість — це культурний скарб, який належить не лише Україні, а й усьому світові.
За своє життя Богдан Ступка зіграв понад 100 ролей у кіно та ще більше — на театральній сцені. Кожна з них — це окрема історія, окремий всесвіт, створений силою акторської майстерності. І кожна заслуговує на окрему розмову, адже творчість Ступки — це невичерпне джерело для культурологічних досліджень і просто людських емоцій.
Я часто показую фільми з Богданом Ступкою своїм студентам. І щоразу переконуюся — справжнє мистецтво не знає часових меж. Воно однаково сильно впливає на людей різних поколінь, змушує думати, відчувати, співпереживати. А це, мабуть, і є головною метою мистецтва — доторкнутися до людської душі, залишити в ній слід.
