Покровський напрямок: як місцеві громади тримають стрій під ворожими обстрілами
Сонце ледве пробивається крізь ранковий туман, коли я приїжджаю до Мирнограда, що за 30 кілометрів від Покровська. Тут, на східному фронті, кожен день розпочинається з тривожного очікування. Місцеві жителі навчилися розрізняти звуки артилерії майже інтуїтивно – знають, коли це “приліт”, а коли “відліт”.
“Ми живемо за розкладом обстрілів”, – розповідає мені Олена Петрівна, 67-річна вчителька на пенсії, яка відмовляється покидати рідне місто. “Вранці зазвичай тихіше, а після обіду починається. Можна годинник звіряти”.
Ситуація на фронті
За останню добу на Покровському напрямку відбулося 50 бойових зіткнень. Ця інформація від Генштабу ЗСУ перетворюється з сухої статистики на болючу реальність, коли бачиш виснажені, але рішучі обличчя людей, які продовжують жити під постійною загрозою.
Військові, з якими вдалося поговорити біля блокпосту, підтверджують – ворог намагається прорвати оборону в напрямку Селидового та Курахового. Російські війська активно використовують авіацію, артилерію та бронетехніку, щоб досягти своїх цілей.
“Працюємо на повну. Відбиваємо всі атаки”, – коротко кидає сержант Микола, витираючи пил з обличчя. “Люди мають знати, що ми тримаємо оборону”.
Гуманітарна допомога
У місцевій школі №2, яка зараз функціонує як гуманітарний хаб, зустрічаю волонтерів. Вони сортують продуктові набори, теплі речі та медикаменти. Серед них – Марина, колишня перукарка, яка від початку повномасштабного вторгнення координує допомогу найбільш вразливим жителям.
“Коли на Покровському напрямку загострюється ситуація, кількість звернень зростає вдвічі”, – пояснює вона. “Багато людей похилого віку фізично не можуть евакуюватися. Хтось доглядає за немічними родичами, хтось не має куди їхати”.
Життя цивільного населення
За даними місцевої військово-цивільної адміністрації, в населених пунктах поблизу лінії фронту залишається близько 30% довоєнного населення. Здебільшого це люди старшого віку, які категорично відмовляються покидати свої домівки.
“Моя хата – моя фортеця”, – каже Іван Степанович, 72-річний мешканець Родинського. “Дід мій цю хату будував, батько захищав, і я тут помру, якщо треба. Тільки не біженцем”.
Незважаючи на щоденні обстріли, у містах та селах Покровського району налагоджена система життєзабезпечення. Працюють пекарні, аптеки, продуктові магазини. Двічі на тиждень приїжджають мобільні бригади медиків, які надають базову допомогу та забезпечують необхідними ліками.
Адміністративні послуги
У Новогродівці відвідую місцевий центр надання адміністративних послуг. Тут неочікувано багатолюдно. Працівниці центру, не звертаючи уваги на далекі звуки вибухів, спокійно оформлюють документи та консультують відвідувачів.
“Життя триває, попри все”, – зауважує Тетяна Коваленко, керівниця центру. “Люди оформлюють субсидії, вирішують майнові питання, реєструють народження. Минулого тижня у нас навіть було весілля – прямо під звуки повітряної тривоги”.
Дбаючи про найменших
Особливо вражає дитячий садочок “Сонечко” у Мирнограді. Він розташований у підвальному приміщенні з укріпленими стінами та стелею. Тут виховательки створили неймовірно затишний простір для дітей, чиї батьки не мають можливості виїхати.
“Щоранку приводять близько 15 малюків”, – розповідає Оксана, вихователька з 20-річним стажем. “Ми розробили спеціальну програму, щоб діти могли відволіктися від війни. Багато малюємо, співаємо, граємо в розвивальні ігри”.
Самоорганізація громад
Місцева влада та військові адміністрації працюють цілодобово, координуючи евакуацію, доставку гуманітарної допомоги та підтримку критичної інфраструктури. Але найбільше вражає самоорганізація громад.
“У нас є чат у Вайбері для всього будинку”, – показує свій телефон Наталія з Покровська. “Там ми координуємо закупівлю продуктів, обмінюємося інформацією, домовляємося про спільне використання генераторів. Коли немає світла, сусід з першого поверху, в якого є потужний генератор, дає всім по черзі зарядити телефони та павербанки”.
Відновлення інфраструктури
За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, за останній місяць на Покровському напрямку було пошкоджено понад 200 житлових будинків та об’єктів інфраструктури. Проте комунальники продовжують оперативно ліквідовувати наслідки обстрілів – відновлюють електропостачання, латають дахи, ремонтують вікна.
“Ми працюємо під обстрілами майже щодня”, – каже Сергій, електрик з аварійної бригади. “Буває, тільки полагодимо лінію, як новий обстріл – і знову без світла ціла вулиця. Але ми розуміємо, наскільки це важливо для людей”.
Повертаючись до Дніпра пізно ввечері, спостерігаю заграви на горизонті – це артилерійські дуелі на Покровському напрямку. Вони нагадують, що попри всі людські зусилля зберегти нормальність, війна продовжується і щодня випробовує стійкість місцевих громад.
Тут, біля лінії фронту, особливо відчувається, що за кожною сухою цифрою у зведеннях Генштабу – реальні людські долі, незламна воля та щоденний подвиг звичайних українців, які попри все зберігають гідність і віру в перемогу.
