Білоруський доброволець воює за Україну: історія зумера
Він називає себе “Некромант”. Йому лише 19, але вже півтора року він воює за Україну у складі полку “Калиновський”. Щоб потрапити на фронт, юнаку довелося обманути батьків і втекти з Білорусі. Після першого справжнього бою юний білорус два дні не міг говорити. Зараз це вже досвідчений боєць, який планує своє майбутнє пов’язати з Україною.
Я зустрів “Некроманта” під час відрядження до Харківщини. Хлопець погодився розповісти свою історію, але попросив не показувати обличчя – його батьки досі в Білорусі.
Шлях до війни
“Мені завжди було цікаво, як то – бути на війні. Мабуть, як і багатьом хлопцям”, – розповідає він, поправляючи бронежилет. Його очі, по-юнацьки світлі, сповнені якоїсь особливої рішучості.
З Білорусі він виїхав ще на початку повномасштабного вторгнення. Батькам сказав, що їде на навчання до Польщі. Натомість опинився у тренувальному таборі для білоруських добровольців.
“Я був зовсім зеленим. Стріляв хіба що в комп’ютерних іграх. Мені довелося вчитися всьому з нуля”, – згадує боєць. Три місяці інтенсивної підготовки, і він вже на передовій.
Бойове хрещення
Перший бій став для нього справжнім випробуванням. “Це був шок. Коли по тобі стріляють справді, а не віртуально – відчуття не передати. Після першого мінометного обстрілу я дві доби не міг говорити”, – зізнається “Некромант”.
Командир підрозділу, з яким служить хлопець, підтверджує: “Він прийшов до нас зумером, який мало що розумів у реальному житті. Зараз це один із найнадійніших бійців. Дуже швидко дорослішають на війні”.
Позивний “Некромант” хлопець отримав через захоплення фентезі та комп’ютерними іграми. “У нас багато хто має позивні з відеоігор. Є навіть “Майнкрафт”, – сміється він.
Життя в еміграції
Про ситуацію в Білорусі говорить неохоче. Каже, що багато хто з його однолітків підтримує Україну, але боїться висловлюватися. “Там зараз страшно. Лукашенко – це диктатор, який продав країну Путіну”, – стверджує хлопець.
На запитання, чи не шкодує про своє рішення, відповідає без вагань: “Ні, жодного разу. Я захищаю не тільки Україну, а й Білорусь. Бо поки Україна стоїть – є надія і для моєї Батьківщини”.
Коли війна закінчиться, “Некромант” планує залишитися в Україні. “Хочу вступити до університету тут, може, на факультет комп’ютерних наук. Повертатися до Білорусі зараз небезпечно – там мене чекає тюрма”, – пояснює він.
Бойове братерство
За час війни він встиг потоваришувати з українськими бійцями. “Спочатку мене сприймали насторожено – все-таки білорус. Але зараз я свій. Ми – як одна родина“, – розповідає доброволець.
Незважаючи на молодий вік, “Некромант” вже має бойові нагороди. Про них скромно замовчує, але побратими розказують, що хлопець відзначився під час важких боїв на Харківщині, вивівши з-під обстрілу поранених товаришів.
“Моя мама досі думає, що я навчаюсь у Польщі. Іноді телефоную їй, вигадую історії про студентське життя. Це важко, але інакше не можна”, – зітхає він. – “Коли все закінчиться, я їй обов’язково все розкажу. Сподіваюся, вона зрозуміє”.
Білоруси на захисті України
За даними полку “Калиновський”, сьогодні за Україну воюють сотні білоруських добровольців. Багато з них – молоді люди, які не бачать майбутнього в Білорусі Лукашенка.
“Це покоління зумерів, які виросли на протестах 2020 року. Вони розуміють, що майбутнє Білорусі напряму пов’язане з перемогою України“, – пояснює один із командирів полку.
“Некромант” мріє про мирне життя, але знає, що попереду ще багато боїв. “Ми переможемо, я в це вірю. А потім я хочу побудувати нове життя тут. І одного дня, можливо, повернутися до вільної Білорусі”, – говорить він, дивлячись кудись у далечінь, туди, де за лінією фронту його чекає майбутнє.
