Сьогодні Львівщина прощається з сімома полеглими Героями
Кожне таке прощання – глибока рана для родин, громад і всієї України. Ці воїни віддали найцінніше – своє життя – щоб ми могли думати про майбутнє нашої країни.
Прощання у Миколаєві
Вранці зібралися сотні людей у Миколаєві, що на Львівщині. Тут прощалися з Андрієм Кравцем. Він загинув на Донеччині під час ворожого авіаудару. Андрію було лише 28 років. Його пам’ятають як щирого товариша, доброго сина та відданого захисника. “Він завжди казав, що ми обов’язково переможемо, і ніколи не сумнівався в цьому,” – згадує його побратим Олександр.
Прощання у Добрянах
У селі Добряни прощалися з Романом Федаком. Йому був 41 рік. Чоловік воював у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Залишив дружину та двох діток. “Роман був найкращим батьком, завжди знаходив час на дітей навіть під час коротких приїздів додому,” – ледь стримуючи сльози розповідає його дружина Марія.
Прощання у Буську
Ще одне прощання відбулося в Буську. Тут в останню дорогу провели Павла Дацківа. Його життя обірвалося на Харківщині. Павлові було 43 роки. До війська він пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення.
“Ми знали Павла як надійну людину, – каже голова Буської громади Василь Петрів. – Він завжди допомагав сусідам, брав участь у громадському житті. Такі люди – справжнє золото нашої землі.”
Прощання у Сокалі
У Сокалі прощалися з Ігорем Швецем, бійцем 24-ої окремої механізованої бригади. У нього залишилися батьки, дружина та донька. “Він планував після війни відкрити власну майстерню. Майстрував з дитинства,” – розповідають рідні.
Прощання у Львові
У Львові на Личаківському кладовищі поховали Василя Федорківа з 103-ої окремої бригади територіальної оборони. Він загинув під Бахмутом. Василь був волонтером з 2014 року, а з початком повномасштабної війни одразу пішов захищати Україну.
Інші прощання
Сьогодні прощалися також з Віталієм Гаврилишиним у Жидачеві та Степаном Ковальчуком у Стрию. Обидва загинули в боях на східному фронті.
Втрати Львівщини
За даними Львівської обласної військової адміністрації, від початку повномасштабної війни Львівщина втратила вже понад 1100 своїх синів. Кожна втрата – величезна трагедія для родин і всієї країни.
“Ми маємо пам’ятати кожного, хто віддав життя за Україну, – наголосив голова ЛОВА Максим Козицький. – Їхній подвиг не забудеться ніколи. Наш обов’язок – підтримувати родини загиблих і робити все можливе, щоб їхня жертва не була марною.”
Єдність у скорботі
Тисячі людей вийшли сьогодні, щоб віддати шану полеглим. На вулицях люди ставали на коліна, коли проїжджали траурні процесії. Біль від втрат об’єднує українців і робить нас сильнішими.
Наші захисники гинуть щодня в боях за незалежність України. І як би боляче не було, ми маємо бути сильними – заради них, заради пам’яті про їхній подвиг, заради майбутнього, за яке вони боролись.
Вічна пам’ять і слава Героям!
