Українська історія для дітей за кордоном: як діти в еміграції вивчають «Спогади в коробках»
«Найбільша проблема в тому, що діти губляться. Вони не розуміють, хто вони є насправді», — розповідає мені Марина Сергіївна, вчителька суботньої української школи в Празі. Ми сидимо в невеличкому класі, де щотижня збираються діти українських емігрантів різного віку.
Після повномасштабного вторгнення Росії кількість українців за кордоном значно зросла. За приблизними підрахунками, понад мільйон українських дітей зараз навчаються в інших країнах. І перед батьками та освітянами постало непросте завдання: як зберегти зв’язок цих дітей з Україною?
Що таке «Спогади в коробках»
«Спогади в коробках» — це інноваційний проєкт, який народився саме з такої потреби. Його ініціаторка Олена Петренко, колишня вчителька з Харкова, а нині емігрантка в Німеччині, розробила методику, що допомагає дітям вивчати українську історію через особисті історії та артефакти.
«Коли ми виїжджали з дому в лютому 2022-го, моя дочка взяла з собою коробку з дрібничками: засушена квітка з нашого саду, камінчик з Азовського моря, бабусина брошка. Кожна річ була пов’язана з якоюсь історією. І тоді я зрозуміла: історія України для наших дітей має бути такою ж живою і особистою», — пояснює Олена.
У рамках проєкту діти створюють власні «коробки спогадів». Вони збирають родинні історії, фотографії, листи, можуть додати символічні речі, пов’язані з Україною. Все це стає основою для вивчення ширшого історичного контексту.
Історії учасників проєкту
«Мій дідусь воював у Другій світовій війні, і в нашій родині зберігся його орден», — розповідає 12-річний Матвій, показуючи свою коробку. «Раніше я не дуже цим цікавився, а тепер дізнався багато про історію України в той період».
Проєкт почався з невеликої групи дітей у Мюнхені, але швидко поширився на інші країни. Зараз такі «коробки спогадів» створюють українські школярі в Польщі, Чехії, Німеччині, Іспанії, Португалії та навіть у Канаді.
«Суха історія з підручника дітям нецікава. Їм потрібні емоції, зв’язок, щось особисте», — каже Ірина Ковалик, координаторка українських освітніх програм для дітей біженців у Варшаві. «Коли дитина дізнається, що її прабабуся пережила Голодомор, це зовсім інше сприйняття, ніж просто вивчати дати».
Комунікація між поколіннями
За словами організаторів, важливим елементом проєкту є комунікація між поколіннями. Діти спілкуються з батьками, бабусями й дідусями, записують їхні спогади. Часто в процесі таких розмов виявляється, що батьки самі не надто добре знають історію своєї родини чи України.
«Мама сказала, що завдяки моїм запитанням сама багато дізналася про нашу родину. Ми разом телефонували бабусі в Україну, і вона розповіла, як наші предки переселилися на Слобожанщину», — ділиться 9-річна Софія з Берліна.
Психологічний аспект
Психологи відзначають, що такий підхід допомагає дітям не лише вивчати історію, але й долати травму від вимушеного переселення. «Коли дитина розуміє свої корені, вона почувається більш стабільно, навіть перебуваючи далеко від дому», — пояснює Вікторія Прядко, дитячий психолог, яка працює з українськими родинами в Європі.
Державна підтримка ініціативи
Міністерство освіти України зацікавилося досвідом проєкту. Зараз обговорюється можливість включення методики «Спогади в коробках» до офіційних рекомендацій для українських шкіл за кордоном.
«Важливо, щоб наші діти, де б вони не жили, знали, хто вони є. Щоб українська ідентичність була для них не абстракцією, а живим почуттям», — каже заступниця міністра освіти Віра Рогова.
Збереження національної ідентичності
На завершення нашої зустрічі вчителька Марина Сергіївна показує мені кілька учнівських робіт: «Погляньте, ось коробка Дмитрика. Тут вишиванка його прапрабабусі, камінчик з Дніпра, фото Софіївської площі в Києві, де хлопчик вперше побачив новорічну ялинку. Це і є справжня історія України — жива, емоційна, особиста».
У світі, де мільйони українців опинилися за межами батьківщини, такі проєкти допомагають не втратити зв’язок з коренями. І можливо, ці маленькі коробки зі спогадами стануть для дітей українських емігрантів місточком, що з’єднує їх з Україною.
