Випуск мальків озеро Кагул: півмільйона мальків на Одещині
Сонце тільки підіймалося над горизонтом, коли я прибув на береги озера Кагул в Ренійському районі. Ранкова тиша порушувалася лише плескотом води та гомоном працівників, що готувалися до незвичайної події — випуску понад півмільйона мальків у води найбільшого природного озера Одещини.
“Ми щороку проводимо зариблення, але цьогорічна операція особлива за своїми масштабами”, — розповідає Микола Петренко, представник Одеського рибоохоронного патруля, спостерігаючи за приготуваннями.
Зариблення Кагулу — це не просто рибогосподарський захід. Для місцевих жителів це справжня подія, що має глибокий екологічний та економічний сенс. Приїхавши сюди, я був вражений, як багато людей зібралося на березі — від малечі до літніх рибалок, які пам’ятають ці води ще з радянських часів.
Процес зариблення
Спеціальні контейнери з молодою рибою прибули рано-вранці. Біологи ретельно контролюють температуру води та вміст кисню, щоб забезпечити малькам максимальні шанси на виживання.
“Цього року ми випускаємо понад 500 тисяч мальків коропа, товстолобика та білого амура”, — пояснює Олена Ковальчук, іхтіолог із Інституту рибного господарства. “Ці види чудово адаптуються до місцевих умов та сприяють природному очищенню водойми”.
Особливістю цьогорічного зариблення стала участь представників об’єднаних територіальних громад Ренійського району. Місцева влада усвідомлює важливість збереження водних ресурсів для майбутнього регіону.
Думка місцевих жителів
“Наше озеро — це наше життя”, — ділиться зі мною Василь Савчук, 68-річний рибалка з села Орлівка. “Коли я був малим, тут було стільки риби, що вода кипіла від неї. Потім стало гірше. Тепер, схоже, влада нарешті розуміє, що треба діяти”.
За даними Державного агентства рибного господарства, озеро Кагул займає площу понад 90 квадратних кілометрів, що робить його стратегічно важливим для всього регіону. Проте за останні десятиліття екологічний стан водойми погіршився через браконьєрство та промислове забруднення.
“Ми боремося за кожну рибину”, — зазначає Сергій Костюк, голова місцевого рибальського кооперативу. “Тому такі ініціативи з зариблення надзвичайно важливі. Це інвестиція в наше майбутнє”.
Екологічне значення проєкту
Спостерігаючи, як мальки потрапляють у озеро, не можу не помітити радісні обличчя місцевих дітей. Для них це не просто екологічна акція, а справжнє свято.
“Я вперше бачу стільки маленьких рибок!”, — захоплено розповідає 9-річний Максим, який прийшов на берег разом із дідусем. “Коли виросту, теж хочу займатися охороною природи”.
Процес випуску мальків вимагає ретельної координації. Спеціалісти поступово адаптують молоду рибу до температури озера, щоб уникнути температурного шоку. Кожен контейнер супроводжується документами, які підтверджують здоров’я та походження мальків.
Перспективи програми
За словами представників Одеської обласної державної адміністрації, програма зариблення водойм області буде продовжуватися і в наступні роки. Планується збільшити не тільки кількість мальків, але й різноманіття видів риб.
“Ми маємо повернути нашим водоймам їхнє природне багатство”, — наголошує Ірина Мельник з Департаменту екології та природних ресурсів ОДА. “Це частина стратегії сталого розвитку регіону”.
Місцеві рибалки вважають, що результати зариблення можна буде побачити вже через 2-3 роки, коли молоді особини досягнуть промислового розміру. Але екологічний ефект відчуватиметься значно раніше.
“Білий амур, наприклад, активно споживає водну рослинність, природним чином очищуючи водойму від заростання”, — пояснює біолог Ковальчук. “Це допомагає підтримувати екологічний баланс без хімічних втручань”.
Висновки
Повертаючись до Одеси, я не міг не замислитися над тим, наскільки такі локальні ініціативи важливі для збереження унікальних природних ресурсів України. Озеро Кагул, можливо, не таке відоме, як Чорне море, але його значення для екосистеми та економіки південно-західної Одещини неможливо переоцінити.
Тисячі мальків, що сьогодні потрапили до озера, — це не просто майбутня риба для вилову. Це символ відродження, надії та відповідального ставлення до природи, яке, сподіваюсь, стане прикладом для інших регіонів України.
