Ольга Кобилянська: історія життя, якої ви не знали
Під час однієї з моїх журналістських мандрівок Буковиною я опинився біля садиби-музею Ольги Кобилянської в Чернівцях. Мабуть, багатьом із нас письменниця відома лише з шкільних підручників як авторка “Землі” та “Царівни”. Проте за офіційним портретом класика української літератури ховається надзвичайно глибока та непересічна особистість.
“Ольга Юліанівна була справжньою революціонеркою свого часу – вона випереджала епоху на століття,” – розповідає мені Марія Петрівна, берегиня музею письменниці. Саме тут, серед особистих речей, листів та рукописів, розкривається справжня Кобилянська.
Ранні роки та освіта
Народжена 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині, Ольга виросла в родині дрібного австрійського урядовця. Цікаво, що офіційна освіта майбутньої письменниці обмежилася лише чотирма класами німецької школи. “Усього іншого вона досягла самоосвітою – вивчила українську літературну мову, опанувала декілька іноземних, поглинала книжки, наче повітря,” – пояснює музейна працівниця.
Мало хто знає, що Кобилянська була талановитою піаністкою. Музика стала її першим творчим захопленням, і лише фінансові труднощі родини завадили розвинути цей талант професійно. “Коли не могла висловити щось словами, сідала за піаніно,” – писала в щоденнику письменниця.
Культурний осередок
Родинний дім Кобилянських у Димці біля Чернівців став важливим осередком української інтелігенції. “Тут збиралися Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Ольга Юліанівна власноруч готувала для гостей і влаштовувала літературні вечори,” – розповідає Василь Мирославович, місцевий краєзнавець.
Особисте життя
Вражає й особисте життя письменниці. Вона ніколи не була заміжньою, свідомо обравши незалежність у час, коли жінка без чоловіка викликала осуд суспільства. “Я вибрала самотність, бо вона дала мені свободу,” – цитує її слова директорка музею. Проте в її житті було кілька глибоких почуттів. Найсильніше – до Осипа Маковея, українського письменника та громадського діяча.
“В її архіві збереглося понад 760 листів до Маковея. Це ціла епопея нерозділеного кохання,” – показує мені конверти пані Марія. Кобилянська писала йому майже щодня протягом років, навіть після його одруження з іншою.
Творчість та громадська діяльність
Дивовижним видається і той факт, що Кобилянська почала писати німецькою мовою і лише згодом перейшла на українську. “Це був свідомий вибір – писати рідною мовою в час, коли українська вважалася мовою селян, а не інтелігенції,” – пояснює історик Дмитро Павлюк.
Феміністичний рух
Чи знаєте ви, що Ольга Кобилянська була однією з перших феміністок в Україні? “Вона заснувала “Товариство руських жінок на Буковині” у 1894 році, боролася за право жінок на освіту та професійну реалізацію,” – розповідає мені чернівецька активістка Олена Віталіївна. – “Її повість “Царівна” – перший феміністичний роман в українській літературі.”
Маловідомим фактом залишається і те, що останні 28 років життя письменниця провела частково паралізованою після інсульту. “Але навіть прикута до ліжка, вона продовжувала працювати, диктуючи тексти помічниці,” – зазначає працівниця музею.
Невідомі сторони характеру
Під час прогулянки старими вуличками Чернівців я зустрів літнього чоловіка, який виявився внучатим племінником близької подруги письменниці. “Бабуся розповідала, що Ольга Юліанівна мала неймовірне почуття гумору. Вона могла розсмішити до сліз, чого ніколи не побачиш на офіційних портретах, де вона завжди серйозна,” – ділиться спогадами пан Михайло.
Цікаво, що Кобилянська була надзвичайно прогресивною не лише у своїх поглядах. Вона захоплювалася фотографією, експериментувала з вегетаріанством, практикувала йогу – і це в кінці XIX століття! “Вона завжди випробовувала нове, постійно розвивалася,” – розповідає пані Оксана, дослідниця творчості письменниці.
Спадщина
Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942 року в окупованих німцями Чернівцях. Попри воєнний час, на її похорон прийшло все місто. “Це було мовчазне протистояння – віддати шану українській письменниці під носом у нацистів,” – пояснює місцевий історик.
Сьогодні на Буковині збережено декілька музеїв Ольги Кобилянської – у Чернівцях, Димці та Гура-Гуморі. Але найкращим пам’ятником їй залишаються її твори, що й досі вражають сучасністю думки та глибиною розуміння людської душі.
Під час дослідження життя цієї визначної жінки я зрозумів: Ольга Кобилянська була не просто письменницею, вона була новаторкою, що створила власний художній світ, боролася за права жінок та українську культуру в час, коли це потребувало справжньої мужності. Її життя – це не сторінка підручника, а захоплива історія сили духу та непохитної віри у свої принципи.
