Міжнародна солідарність: Україна вшановує ірландських добровольців
Я – Андрій Гнатенко, регіональний журналіст UkrainianNews.Today. Сьогодні розповім про важливу подію, що стала символом міжнародної солідарності.
Зимовий вітер пронизував до кісток, коли минулого тижня у невеликому містечку на Київщині зібралася незвична громада. Місцеві жителі, ветерани, представники влади та гості з далекої Ірландії разом відкривали меморіальну дошку на честь ірландських добровольців, які допомагають Україні.
“Мій дідусь розповідав, що в найтемніші часи людська доброта світить найяскравіше,” – каже мені Марія Петренко, вчителька місцевої школи, витираючи сльозу. “Тепер я розумію, про що він говорив”.
Слова Президента
Президент Зеленський, який особисто приїхав на відкриття, назвав ірландських добровольців “мостом дружби через всю Європу“. За його словами, підтримка від Ірландії – це приклад того, як маленька країна може робити великі справи.
“Україна ніколи не забуде тих, хто простягнув руку допомоги у важкі часи,” – наголосив президент у своїй промові. Він подякував усім ірландцям, які долучилися до волонтерства, гуманітарної допомоги та захисту нашої країни.
Історії волонтерів
Серед присутніх був Шон О’Брайєн, 42-річний водій із Дубліна, який уже третій рік привозить гуманітарну допомогу в Україну. “Коли я вперше приїхав сюди, то планував залишитися на тиждень. Але побачивши силу і стійкість українців, я зрозумів, що мушу повертатися,” – ділиться він, роздивляючись меморіальну дошку.
Зворушливі моменти церемонії
Особливо зворушливим моментом церемонії стало виконання ірландської народної пісні місцевим дитячим хором. Дітки з музичної школи кілька тижнів вчили незнайому мову, щоб віддячити гостям. “Вони репетирували щодня після уроків,” – розповіла мені директорка школи Олена Коваленко. “Бачили б ви їхнє завзяття!”
Маленька Софійка, учениця третього класу, після виступу отримала обійми від розчуленого ірландського посла. “Він сказав, що я співала краще за його бабусю, а вона була найкращою співачкою в їхньому селі,” – гордо повідомила дівчинка.
Реакція місцевої громади
Важливість події підкреслив і голова місцевої ОТГ Василь Ковальчук: “Для нашої громади це не просто офіційна церемонія. Це символ того, що ми не самі. Що за тисячі кілометрів є люди, яким не байдужа наша доля”.
Іван Степаненко, місцевий фермер, показав мені світлину з трьома ірландськими волонтерами, які минулого літа допомагали відбудовувати його пошкоджений будинок. “Вони працювали як чорти,” – сміється чоловік. “А ще навчили мене готувати справжній ірландський стью. Тепер моя дружина каже, що я готую його краще за неї!”
Майбутня співпраця
Посол Ірландії подякував українцям за теплий прийом і запевнив, що його країна й надалі стоятиме пліч-о-пліч з Україною. Він також оголосив про новий проєкт співпраці між ірландськими та українськими школами, який розпочнеться наступного місяця.
Після офіційної частини місцеві господині влаштували справжній бенкет просто неба. Українські вареники сусідили з ірландськими сконами, а традиційний борщ подавали з ірландським хлібом содабред. “Найкраща дипломатія – це та, що відбувається за спільним столом,” – мудро зауважила 78-річна Ганна Петрівна, пригощаючи гостей домашньою наливкою.
Підсумки
Повертаючись до Києва, я роздумував про те, як важливо помічати і цінувати такі моменти єднання. У світі, де часто говорять про розбрат і конфлікти, ця невелика церемонія в маленькому українському містечку нагадала мені про те, що доброта і людяність не знають кордонів.
А пам’ятна дошка на честь ірландських добровольців тепер завжди нагадуватиме місцевим жителям, що друзі можуть з’явитися звідти, звідки найменше очікуєш.
