Щодня ми долаємо шлях між домом і роботою, школою, лікарнею чи магазином. У великих містах ця дорога може розтягнутися на годину чи навіть більше. Для сільських мешканців відстань до важливих послуг часто стає справжнім випробуванням. Як виглядає транспортна доступність в Україні сьогодні? Нове дослідження показує невтішні результати – лише 15% українців можуть дістатися важливих місць за 15 хвилин.
“Люди в селі Калинівка кажуть мені, що чекають на автобус до районної лікарні по дві години. Якщо запізнишся – чекай наступного дня або викликай таксі за космічні гроші”, – розповідаю про ситуацію, з якою зіткнувся під час відрядження на Київщину минулого місяця.
Нещодавнє дослідження компанії TUMI (Transformative Urban Mobility Initiative) підтверджує, що такі історії – не поодинокі випадки. За їхніми даними, лише 15% українців мають доступ до важливих місць за принципом “15-хвилинного міста” – концепції, де всі необхідні послуги розташовані в межах 15-хвилинної пішої прогулянки або поїздки на велосипеді.
Хто найбільше страждає від транспортної нерівності
Найгірша ситуація склалася в сільській місцевості. Мешканці віддалених сіл витрачають по 2-3 години, щоб дістатися до районного центру за медичними послугами чи адміністративними справами.
“Дорога до школи займає в мене майже годину. Автобус ходить рідко, тому доводиться виходити рано-вранці, щоб не запізнитися”, – розповіла мені 14-річна Марина із села на Полтавщині.
Сергій Петренко, голова Асоціації об’єднаних територіальних громад, коментує: “Транспортна доступність – одна з найгостріших проблем розвитку громад. Без належного сполучення села просто вимирають, адже молодь виїжджає туди, де краща інфраструктура”.
Робота та час у дорозі: українські реалії
Опитування серед працюючих українців виявило, що в середньому громадяни витрачають на дорогу до роботи:
– У великих містах – 45-60 хвилин
– У середніх містах – 30-45 хвилин
– У малих містах – 20-35 хвилин
– У сільській місцевості (з урахуванням роботи в найближчому місті) – 60-90 хвилин
“Щодня я витрачаю майже дві години на дорогу. Виїжджаю о 6:30, щоб встигнути на роботу до 9:00”, – ділиться Олена, жителька передмістя Дніпра.
Як змінилася ситуація під час війни
Повномасштабна війна лише загострила проблему транспортної доступності. Зруйнована інфраструктура, зміна маршрутів громадського транспорту та скорочення рейсів ускладнили ситуацію.
У деяких прифронтових громадах відстань до найближчої працюючої лікарні збільшилася в 2-3 рази. Мешканцям доводиться долати значно більші відстані, щоб отримати необхідні послуги.
“Раніше до районної поліклініки їхали 30 хвилин, а тепер – більше двох годин, бо доводиться об’їжджати небезпечні ділянки”, – розповідає Василь із Запорізької області.
Успішні приклади вирішення проблеми
Попри всі труднощі, деякі громади знаходять шляхи покращення транспортної доступності.
У Тростянецькій громаді на Сумщині запровадили муніципальний автобусний маршрут, що з’єднує віддалені села з центром громади. Автобуси курсують за чітким графіком тричі на день, завдяки чому мешканці можуть планувати свої поїздки.
“Наш соціальний автобус – справжній порятунок для громади. Особливо для літніх людей, які раніше не могли дістатися до лікарні”, – розповідає Людмила Коваленко, депутатка місцевої ради.
Ще один успішний приклад – Іванівська ОТГ на Черкащині, де запустили програму “Мобільні послуги”. Спеціальний транспорт з адміністративними працівниками та медиками регулярно відвідує віддалені села, надаючи послуги на місці.
Куди рухатися далі
Експерти з міського розвитку радять комплексний підхід до вирішення проблеми транспортної доступності:
1. Розвиток мережі громадського транспорту в сільській місцевості
2. Впровадження “соціальних автобусів” для віддалених населених пунктів
3. Розвиток велоінфраструктури в містах і приміських зонах
4. Децентралізація послуг – відкриття філій адміністративних та медичних закладів у віддалених районах
“Концепція “15-хвилинного міста” – це не лише про великі мегаполіси. Це про те, що базові послуги мають бути доступними для всіх громадян незалежно від місця проживання”, – наголошує Олександр Ткаченко, урбаніст і громадський активіст.
У багатьох європейських країнах ця концепція вже успішно працює. У Франції, наприклад, 60% населення має доступ до всіх необхідних послуг у межах 15-хвилинної доступності.
Для України питання транспортної доступності – це не просто питання комфорту. Це питання рівних можливостей, економічного розвитку та якості життя громадян. І хоча зараз показник 15% виглядає невтішно, з правильними підходами та інвестиціями ми маємо шанс суттєво покращити ситуацію в найближчі роки.
