Екоцид Росії в Україні: документальний фільм журналістки з передової
Місяць тому я повернувся з Харківщини, де знімав матеріал про відновлення життя в деокупованих селах. Але те, що побачив у лісах біля Ізюма, змусило мене надовго зупинитися з камерою. Там, де мали бути густі зелені масиви, стояли чорні скелети дерев – німі свідки російських обстрілів.
Пізніше я дізнався, що моя колега Ольга Мірошник знімає документальний фільм про екологічні злочини Росії. Ми зустрілися в Полтаві, звідки обоє родом, і я був вражений її розповідями.
“Я почала документувати екоцид після того, як побачила ліс поблизу Кремінної. Він палав кілька тижнів, а коли вогонь нарешті загасили, там не залишилося нічого живого,” – розповідає Ольга, показуючи на планшеті кадри чорної випаленої землі.
Фільм “Без тіні”
Її фільм “Без тіні” – це історія про те, як війна знищує природу України. Ольга вже відзняла матеріал у Харківській, Донецькій та Луганській областях. За її словами, масштаби руйнувань вражають.
Олександр Чебанов, еколог із Харкова, став одним із головних консультантів фільму. Він пояснює: “Ми фіксуємо не лише видимі пошкодження – вирубки лісів, пожежі, забруднення водойм. Йдеться про системний екоцид. Росіяни знищують природні екосистеми України, і наслідки цього ми відчуватимемо десятиліттями”.
Масштаби екологічних руйнувань
За даними Державної екологічної інспекції України, від початку повномасштабного вторгнення постраждало понад 3 мільйони гектарів лісів. Це майже 30% усіх лісових масивів країни. Загальна сума екологічних збитків оцінюється у понад 2 трильйони гривень.
“Найстрашніше те, що природа не може захистити себе. Вона мовчки приймає удари і гине,” – говорить Ольга, показуючи відзнятий матеріал.
Ми сидимо в невеличкому кафе в центрі Полтави. Ольга, 35-річна журналістка з десятирічним стажем, вже два роки працює на передовій. Її очі повні втоми, але голос залишається твердим.
“Знаєш, що мене найбільше вразило? Коли я була в лісі біля Сєвєродонецька, там було абсолютно тихо. Жодних пташок, жодних комах – нічого. Мертва тиша. І не було тіні, хоча навкруги стояли дерева. Бо вони всі були мертвими – без листя, без життя.”
Саме ця відсутність тіні й дала назву фільму.
Відновлення екосистем
Людмила Петренко, біологиня з Дніпропетровського національного університету, пояснює у фільмі, що на відновлення лісових екосистем потрібні десятиліття: “Дерево можна посадити, але екосистему потрібно виростити. Це складний взаємозв’язок рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів. Коли цей зв’язок розірвано, відновити його дуже складно.”
Герої фільму
Фільм Ольги – це не лише про екологію. Це історія людей, які намагаються врятувати природу навіть під обстрілами. Одним із таких героїв став Віктор Мельник, лісничий із Харківщини.
“Я 40 років вирощував ці ліси. А тепер бачу, як вони гинуть. Але ми не здаємося. Вже заготовили саджанці на наступну весну. Будемо відновлювати,” – каже Віктор у кадрі, стоячи серед обгорілих стовбурів.
Документування для майбутнього
За словами Ольги, документування екоциду – це не лише журналістська робота, а й важливий внесок у майбутні судові процеси проти Росії.
“Екоцид – це міжнародний злочин. І ми маємо зібрати всі докази, щоб притягнути агресора до відповідальності,” – пояснює вона.
Фільм “Без тіні” планують завершити до кінця року. Вже є домовленості про його показ на кількох міжнародних фестивалях.
“Хочу, щоб світ побачив, що війна – це не лише про зруйновані будинки і загиблих людей. Це також про вбивство природи, яка дає нам життя,” – підсумовує Ольга.
Повертаючись додому після зустрічі з Ольгою, я думаю про те, як багато аспектів війни залишаються невидимими. І про те, як важливо, щоб кожен із нас документував те, що бачить. Бо коли закінчиться війна, почнеться інша битва – за справедливість. І для цієї битви нам знадобляться всі можливі докази.
Ольга ж наступного тижня знову вирушає на схід – документувати невидимі рани нашої землі.
