Кажуть, що війни завжди породжують інновації. Та мало хто міг передбачити, що звичайні дрони стануть тією технологією, яка фактично заморозить рух на найдовшій лінії фронту в Європі з часів Другої світової.
Минулого тижня я повернувся з Донеччини, де спілкувався з операторами FPV-дронів 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Те, що раніше вважалося допоміжною технологією, перетворилося на головний інструмент війни, який буквально змінює її хід.
“Ми називаємо це полюванням з висоти пташиного польоту,” – розповідає мені Максим, 27-річний оператор дронів з позивним “Яструб“. “Раніше піхота могла пересуватися невеликими групами. Тепер навіть одиночний солдат – легка мішень для дрона з вибухівкою.”
За даними The Wall Street Journal, масове застосування FPV-дронів з обох сторін призвело до того, що фронт практично завмер. Будь-який рух техніки чи живої сили миттєво фіксується і може бути атакований.
Технологія, що змінила тактику
FPV (First Person View) дрони – це невеликі літальні апарати з камерою, якою оператор керує через спеціальні окуляри. Вони дають відчуття, ніби ти сам летиш. Ці пристрої коштують від 400 до 2000 доларів і можуть нести вибухівку вагою до 2 кілограмів.
“До війни я використовував такі дрони для зйомки весіль,” – сміється Віталій, інший оператор. “Тепер полюю на ворожу техніку. Один успішний удар може врятувати десятки наших хлопців.”
Згідно з даними Міністерства оборони України, щомісяця армія використовує близько 50 000 різних типів дронів. Це приблизно 1500-2000 щодня. Для порівняння, на початку повномасштабного вторгнення ця цифра становила лише кілька сотень на місяць.
Зміна правил гри
“Два роки тому танки ще могли відносно безпечно пересуватися позицією. Сьогодні це майже самогубство,” – пояснює полковник Олександр Баранюк, який координує підрозділи дронів у секторі Курахове.
За його словами, тактика пристосувалася до нових реалій:
– Пересування військ відбувається переважно вночі
– Бойові машини маскуються під цивільну техніку
– Створюються спеціальні укриття, що захищають від огляду з повітря
– Розробляються системи радіоелектронної боротьби для глушіння дронів
Олена Романюк з ГО “Справа громад” допомагає забезпечувати військових дронами. “Попит величезний. Кожен підрозділ хоче мати власну ‘ескадрилью’. Це вже не розкіш, а необхідність,” – каже вона.
Гонка озброєнь у повітрі
Сергій, який прийшов до армії з IT-сфери, розповідає про постійну технологічну гонку: “Росіяни створюють кращі засоби РЕБ, ми вдосконалюємо захист наших дронів. Вони покращують бронювання техніки, ми розробляємо потужніші боєприпаси.”
За даними Центру оборонних стратегій, за останні шість місяців ефективність дронів-камікадзе зросла на 30%. Водночас з’явилися нові методи протидії – від простих сіток, що накривають окопи, до складних електронних систем.
Цивільні дрони, модифіковані для військових цілей, стали символом української винахідливості. Місцеві волонтерські майстерні перетворюють звичайні квадрокоптери на смертоносну зброю.
“У моєму рідному селі під Полтавою місцевий вчитель фізики організував виробництво FPV-дронів. Залучив учнів старших класів. Тепер вони постачають їх напряму на фронт,” – розповідаю про випадок, який спостерігав особисто.
Людський фактор залишається вирішальним
Попри всю технологічність, вирішальним фактором залишаються люди за пультами керування. Підготовка хорошого оператора займає щонайменше місяць інтенсивних тренувань.
“Це як комп’ютерна гра, але з реальними наслідками,” – пояснює інструктор Андрій. “Потрібна особлива психологічна підготовка. Ти бачиш обличчя людей, на яких полюєш.”
Військові психологи відзначають новий тип стресу, який відчувають оператори дронів. Вони можуть снідати зі своєю сім’єю, а за годину – знищувати ворожу техніку за сотні кілометрів.
Майбутнє війни
Експерти Національного інституту стратегічних досліджень прогнозують, що роль дронів лише зростатиме. Наступним етапом стане масове використання роїв дронів, керованих штучним інтелектом.
“Те, що ми бачимо сьогодні – лише початок,” – вважає військовий аналітик Микола Бєлєсков. “Україна стала полігоном для технологій, які визначатимуть майбутнє військових конфліктів у всьому світі.”
Повертаючись до Києва після відрядження, я роздумую про парадокс сучасної війни. Технології, розроблені для розваг і комерційного використання, стали вирішальними на полі бою. А звичайні українці, які ще вчора були фотографами, айтішниками чи вчителями, тепер керують цією невидимою повітряною армією.
“Не думав, що мій досвід запуску дронів на фестивалях знадобиться на війні,” – сказав мені на прощання Максим. “Але тепер я точно знаю – кожен дрон, який я підіймаю в повітря, наближає нашу перемогу.”
