Готовність України до вторгнення Росії: більшість вважає, що країна не була готова
Коли їдеш Полтавщиною і спілкуєшся з людьми, часто чуєш одне запитання: “Чи могли ми краще підготуватися?” Останнє опитування КМІС показало, що більшість українців вважають, що наша країна була недостатньо готовою до повномасштабного вторгнення Росії. Про це говорять 61% опитаних співгромадян.
Минулого тижня я розмовляв із Олексієм Петренком, 56-річним вчителем історії з Миргорода. “Знаєте, я бачив, як російські війська накопичувалися біля кордону. Дивився репортажі західних ЗМІ. Але глибоко всередині все одно не вірив, що це можливо у 21 столітті”, – зізнався він.
Результати дослідження
Результати дослідження КМІС підтверджують, що більшість із нас відчувають так само. Лише 29% опитаних вважають, що Україна була достатньо підготовлена до війни. Ще 10% не змогли визначитися з відповіддю.
Цікаво, що сприйняття готовності різниться залежно від регіону. На заході та в центрі України частка тих, хто вважає підготовку достатньою, складає 33% і 30% відповідно. На півдні та сході ці показники нижчі – лише 22% і 25%.
“Ми жили на межі з Росією, бачили їхні навчання, але навіть у нас не вірили, що повномасштабне вторгнення можливе”, – розповіла мені Марина Коваленко з Харківської області під час моєї останньої поїздки. Її сім’я була змушена покинути дім у перші дні війни.
Експертна оцінка
Експерти з питань безпеки, з якими я спілкувався, відзначають, що готовність має різні виміри. Олег Стариков, військовий аналітик, пояснює: “Якщо говорити про моральну готовність суспільства, то так, багато хто не вірив у можливість такого сценарію. Але з точки зору військових, підготовка велася, хоч і не в тому масштабі, який був потрібен“.
Опитування також виявило, що найбільш критично оцінюють готовність країни люди старшого віку. Серед респондентів 60+ лише 24% вважають, що Україна була готова до вторгнення. Серед молоді 18-29 років цей показник сягає 36%.
Методологія дослідження
Варто зазначити, що дослідження проводилося з 20 по 26 листопада методом телефонного інтерв’ю. Було опитано 1000 респондентів з усіх регіонів України, окрім тимчасово окупованих територій.
Особисті історії
Під час подорожі Дніпропетровщиною я зустрів Василя Мороза, волонтера, який з перших днів допомагав армії. “Перші тижні показали нашу неготовність. Ми з друзями власними автівками доставляли все, що могли, на передову. Але найголовніше – ми показали готовність боротися. Це важливіше за будь-які плани на папері“, – сказав він із гордістю.
Директорка КМІС Наталія Харченко коментує: “Результати опитування відображають не лише оцінку минулого, але й певні побоювання щодо готовності до майбутніх викликів. Усвідомлення недоліків у підготовці може стати основою для більш ретельного планування”.
Висновки та перспективи
Спілкуючись із звичайними українцями в регіонах, я помічаю одну важливу річ – незважаючи на критичну оцінку готовності країни, люди пишаються тим, як Україна змогла мобілізуватися після початку вторгнення. “Може, ми й не були готові повністю, але ми швидко адаптувалися і показали себе”, – каже Ірина Степаненко, медсестра з Полтави.
Результати цього опитування мають стати приводом для серйозної розмови про національну безпеку та оборонну стратегію. Як показує досвід інших країн, усвідомлення помилок минулого – це перший крок до створення надійнішої системи захисту.
Підсумовуючи, можна сказати, що попри критичну оцінку готовності, українці продемонстрували неймовірну здатність до опору та самоорганізації. Можливо, саме цей фактор, який важко виміряти соціологічними дослідженнями, виявився вирішальним у здатності країни протистояти агресору.
