З мандрівки на Харківщину: чому західні ЗМІ критикують “радянський” підхід в українській армії
Вже кілька тижнів їжджу населеними пунктами Харківщини, спілкуючись із військовими та місцевими жителями. Нещодавно побачив матеріал у західних медіа, який привернув мою увагу: іноземні журналісти стверджують, що “радянські методи” не дають нашим захисникам ефективно протистояти російській агресії. Вирішив розібратися, наскільки справедлива ця оцінка.
“Коли ти на передовій, там немає місця для теорій. Є лише реальність і необхідність виживати,” – розповідає мені Олексій, командир взводу, якого я зустрів поблизу Куп’янська. Під час нашої розмови неподалік лунали вибухи – росіяни знову обстрілювали цивільні об’єкти.
Критика західних ЗМІ
Західні видання критикують українське військо за надмірну централізацію командування та нестачу ініціативи на нижчих рівнях. The Economist пише, що “радянська військова спадщина, з її суворою ієрархією, заважає українським військам адаптуватися до динамічного поля бою”. Але чи дійсно все так однозначно?
Полковник Михайло Іванченко, який служить у Харківському оперативному командуванні, має іншу думку: “Так, певні елементи старої системи залишаються. Але за останні два роки ми суттєво трансформувалися. Багато командирів на місцях отримали значно більше свободи у прийнятті рішень”.
Мій знайомий Тарас, який повернувся з ротації біля Ізюму, показує на своєму планшеті карту з позначками: “Бачиш, ми постійно адаптуємося. Використовуємо дрони, системи електронної розвідки. Про яку радянську армію може йти мова?”
Трансформація армії
За даними Міністерства оборони України, понад 70% бойових підрозділів вже пройшли навчання за стандартами НАТО. Однак повне впровадження західних методів управління потребує часу – це визнають і самі військові експерти з країн-партнерів.
Олександра Петренко, волонтерка з Харкова, яка допомагає забезпечувати військових усім необхідним, зазначає: “Наші хлопці чудово розуміють переваги гнучкого командування. Але коли ворог має десятикратну перевагу в артилерії, жодна найкраща тактика не компенсує нестачу зброї”.
Українська здатність до імпровізації
Відвідуючи прифронтові громади, я помітив ще один фактор, який часто випадає з поля зору західних аналітиків – унікальну здатність українських підрозділів імпровізувати. В одному з сіл неподалік лінії зіткнення бачив, як військові перетворили звичайний пікап на мобільну платформу для дронів-камікадзе.
“Західні партнери часто не розуміють наших реалій,” – ділиться думками Віталій, офіцер з багаторічним досвідом. “Ми воюємо не за підручником, а за обставинами. Коли ситуація змінюється щогодини, формальні протоколи відходять на другий план”.
Думки експертів
Військовий експерт Микола Давиденко, з яким я зв’язався телефоном, пояснює: “Критика щодо ‘радянськості’ частково справедлива, але спрощена. Українська армія – це унікальний гібрид, де поєднуються елементи різних військових культур і власний бойовий досвід”.
Директорка Центру стратегічних комунікацій Валентина Романенко додає важливий нюанс: “Проблема не стільки в методах управління, скільки в ресурсах. Коли командир взводу має обмежений боєкомплект, він змушений діяти консервативно”.
Погляд місцевих жителів
У невеликому кафе в Ізюмі розмовляю з місцевими жителями. Літня жінка Марія Степанівна згадує окупацію: “Наші військові повернулися як герої. Вони визволили місто не завдяки якимось методам, а завдяки відвазі та розуму. Хіба це радянський підхід?”
Висновки
Повертаючись до Харкова, розмірковую над побаченим і почутим. Безперечно, українська армія все ще трансформується, і деякі елементи радянської військової культури залишаються. Але характеризувати її цим ярликом – надто спрощено.
Правда, як завжди, складніша. Наші захисники щодня адаптуються до нових викликів, поєднуючи досвід, інновації та неймовірну стійкість. І найголовніше – вони боронять свою землю не завдяки методичкам, а завдяки вірі в Україну.
Наступного тижня планую поїздку на Донеччину, щоб побачити, як там змінюється ситуація. Продовжу спостерігати за тим, як еволюціонує наша армія в найскладніших умовах сучасної війни.