Міжнародна критика після російського обстрілу офісів ЗМІ в Україні
Коли минулого четверга я приїхав на місце влучання російської ракети у будівлю в центрі Києва, де розташовані офіси кількох медіа, мене охопило відчуття дежавю. Це вже не перший обстріл по журналістах, який я бачу за останні два роки.
Але цього разу масштаб був шокуючим. Зруйнована частина будівлі, вибиті вікна навколо, уламки скла та бетону на вулиці. В цій будівлі розміщувались редакції “Радіо Свобода”, “Суспільне” та інші ЗМІ. За попередніми даними, постраждало щонайменше 10 працівників медіа.
“Коли я почув вибух, саме готувався до ранкового ефіру,” – розповів мені Тарас Левченко, журналіст “Суспільного”. “Спочатку спрацювала сигналізація, потім почали вибігати колеги. Хтось був у крові, хтось у шоці”.
Реакція міжнародних організацій
Комітет захисту журналістів (CPJ) негайно засудив цей напад. Вони назвали це “навмисною спробою заглушити незалежні голоси в Україні“. Представники організації підкреслили, що атаки на медіа є воєнним злочином.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко на своїй сторінці у Фейсбуці назвав обстріл “цинічним ударом по свободі слова“.
Реакція міжнародної спільноти також була швидкою та різкою. Представники ООН, ОБСЄ та Ради Європи засудили напад. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн написала, що “журналісти не повинні бути мішенями війни“.
Коментарі українських медійників
Я поспілкувався з Оленою Притулою, яка очолює “Українську правду”. Хоча їхній офіс не постраждав, вона добре розуміє ризики.
“Російська стратегія очевидна – залякати журналістів, змусити нас замовкнути. Але це має протилежний ефект. Кожна така атака лише посилює нашу рішучість розповідати правду про цю війну”.
За даними моніторингу “Інституту масової інформації“, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло понад 60 українських та іноземних журналістів, оператори, редактори та інші працівники медіа.
Наслідки атаки для медіа
Зруйновані офіси – це не лише приміщення, це робоче середовище, техніка, архіви. Для багатьох медіа такі удари означають тимчасове призупинення роботи. Але більшість знаходить спосіб продовжити мовлення навіть у найскладніших умовах.
“Ми перейшли на резервні студії одразу після обстрілу,” – пояснив Андрій Куликов, ведучий “Громадського радіо“. “Росія не розуміє, що українські медіа адаптувалися до війни. Ми можемо працювати з будь-якого місця, де є інтернет”.
Погляд іноземних журналістів
Під час мого репортажу з місця події я зустрів іноземних кореспондентів, які приїхали висвітлювати наслідки обстрілу. Журналіст з Німеччини Штефан Гартунг був шокований: “У Європі важко уявити, що медіа можуть бути прямою військовою ціллю. Це порушення всіх міжнародних норм“.
Президент Зеленський під час вечірнього звернення наголосив, що “Росія намагається позбавити українців доступу до правдивої інформації, але це їй не вдасться”.
Інформаційна війна
Експерти з міжнародного права зазначають, що систематичні атаки на медіа є елементом інформаційної війни. Росія намагається підірвати здатність України комунікувати зі світом та власним населенням.
Поки ми стояли біля зруйнованої будівлі, один з постраждалих журналістів, витираючи кров з обличчя, сказав мені: “Передайте всім, що ми продовжуємо працювати. Завтра вийдемо в ефір, навіть якщо доведеться робити це з підвалу“.
Коли я повертався до свого тимчасового офісу в Полтаві, де зараз працюю над матеріалами про життя переселенців, думав про те, що для нас, українських журналістів, кожен день став випробуванням не лише професійним, але й особистим. Але саме зараз наша робота важлива як ніколи.
Міжнародні організації закликають Росію припинити атаки на цивільні об’єкти, включно з медіа, та наголошують на необхідності притягнення винних до відповідальності. Але поки ці заклики залишаються словами, українські журналісти продовжують працювати під загрозою нових обстрілів.
