Мирні переговори Трампа: Зеленський і Путін хочуть зустрічі
Сидячи в маленькому кафе поблизу місцевої адміністрації у Полтаві, я спостерігаю, як новина про можливі мирні переговори між Україною та Росією за посередництва США розлітається екранами смартфонів відвідувачів. Люди діляться цим повідомленням одне з одним, і я бачу суміш сподівань та скептицизму на їхніх обличчях.
Президент України Володимир Зеленський та президент Росії Володимир Путін, за інформацією джерел, близьких до адміністрації президента США Дональда Трампа, висловили готовність зустрітися для переговорів. Це перша така заява з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
“Мир потрібен усім, але який це буде мир?” – розмірковує Оксана Петренко, вчителька місцевої школи. Вона прожила у Полтаві все життя, і за останні роки її клас поповнився дітьми з Харкова, Донецька та інших постраждалих регіонів.
Умови потенційного перемир’я
За словами джерел, Трамп особисто запропонував обом лідерам зустрітися на нейтральній території – можливо, у Женеві чи Відні – щоб обговорити умови потенційного перемир’я. Українська сторона наполягає на повному виведенні російських військ та відновленні територіальної цілісності, тоді як російська делегація має власний перелік вимог.
Михайло Чорний, ветеран АТО і зараз активіст громадської організації “Захист Полтавщини”, ставиться до цих новин обережно: “Слухайте, я пройшов Донбас ще у 2014-му. Нам обіцяли мир і в Мінську. А чим це закінчилося? Тепер у моєму рідному селі під Полтавою стоїть пам’ятник тридцятьом хлопцям, які не повернулися додому з цієї війни”.
Дипломатичні джерела у Вашингтоні повідомляють, що американська сторона працює над “дорожньою картою” для досягнення тривалого миру. Конкретні деталі поки не розголошуються, але, за інформацією видання “Foreign Policy”, серед пунктів можуть бути міжнародні гарантії безпеки для України та поетапне зняття санкцій з Росії.
Настрої серед місцевого населення
На центральній площі Полтави, де я зустрічаюся з місцевими жителями, відчуваються змішані настрої. “Для нас будь-які переговори – це насамперед надія, що наші діти повернуться з фронту живими”, – каже Марія Іваненко, мати двох військовослужбовців.
За даними Міністерства оборони України, попри перемовини, ситуація на фронті залишається напруженою. Обстріли прикордонних областей тривають, хоча їхня інтенсивність дещо зменшилася за останній тиждень.
“Ми хочемо миру, але не ціною втрати нашої землі”, – говорить Василь Кравченко, фермер із села Диканька. Його господарство, як і багато інших, потерпає від економічних наслідків війни. “У нас тут на Полтавщині зараз багато переселенців, які не можуть повернутися додому. Що буде з їхніми домівками? З їхньою землею?”
Міжнародна реакція
Офіційні представники Євросоюзу вже висловили підтримку можливим переговорам, але наголосили на необхідності дотримання принципів Статуту ООН та поваги до міжнародного права. Генеральний секретар НАТО також заявив про готовність альянсу сприяти процесу врегулювання.
Експерти відзначають, що позиція Трампа щодо української кризи еволюціонувала. Якщо на початку свого президентства він висловлювався досить стримано щодо підтримки України, то тепер демонструє готовність активно посередничати.
Погляд на майбутнє
“Ми всі розуміємо, що справжній мир – це не просто припинення вогню. Це повернення наших людей додому, це відбудова, це справедливість”, – говорить Олена Ковальчук, директорка Полтавського історичного музею. На її думку, важливо, щоб голос звичайних українців був почутий на цих переговорах.
Аналітики Українського інституту майбутнього прогнозують, що переговори можуть розпочатися вже наступного місяця, хоча конкретної дати поки що не називають. Вони також застерігають від надмірного оптимізму, вказуючи на складність питань, які доведеться вирішувати сторонам.
Поки світові лідери готуються до можливого дипломатичного прориву, звичайні українці продовжують своє життя в умовах війни. У Полтаві, як і в інших відносно безпечних містах, відчувається втома, але й незламна рішучість.
“Знаєте, що найважливіше?” – запитує мене літній чоловік на автобусній зупинці, дізнавшись, що я журналіст. “Щоб нас не продали. Щоб пам’ятали про кожного загиблого. І щоб ми могли сказати своїм онукам: ми вистояли і зберегли Україну“.
