Нагородження героїв Hromadske до 12-річчя медіа
Вечір був напрочуд теплим як для листопада. Центр Києва мерехтів вогнями, коли я підходив до затишного приміщення галереї “Білий Простір”, де Громадське телебачення відзначало свою 12-ту річницю. Цього року редакція вирішила відійти від традиційного формату святкування і запросила героїв своїх матеріалів — звичайних українців з незвичайними історіями.
“Ми хотіли подякувати людям, які довірили нам свої історії. Без них не було б нашої журналістики”, — розповіла мені Ангеліна Карякіна, головна редакторка Hromadske, коли я зустрів її біля входу.
У залі зібралося близько сотні гостей: журналісти, герої публікацій та їхні близькі. Атмосфера була водночас піднесеною і щирою. Люди обіймалися, сміялися, деякі не стримували сліз. Для багатьох це була перша зустріч після того, як вони поділилися своїми непростими історіями з журналістами.
Історії героїв
Серед нагороджених був Микола Петренко, 67-річний вчитель фізики з Бахмута, який під обстрілами вивіз із міста 28 дітей.
“Я ніколи не вважав себе героєм. Просто робив те, що мав робити”, — сказав він, тримаючи в руках статуетку у вигляді мікрофона з логотипом Hromadske. Його очі блищали, а голос трохи тремтів. “Дякую журналістам, які розповіли мою історію. Завдяки їм я знайшов нових друзів і підтримку”.
Особливо зворушливою була історія Марини Калініченко, молодої матері з Запорізької області. Жінка організувала центр підтримки для родин, які втратили дітей під час війни. Її власний син загинув при обстрілі в 2022 році.
“Коли Олеся з Hromadske приїхала до нашого центру, я спочатку не хотіла спілкуватися. Боялася, що не витримаю. Але вона була такою уважною, делікатною… Її матеріал привернув увагу до нашої роботи, і тепер нам допомагають люди з усієї країни”, — розповіла Марина.
На захід завітав і Володимир Крижанівський, фермер із Чернігівщини, герой репортажу про відновлення сільського господарства на деокупованих територіях.
“Після публікації на Hromadske мені почали телефонувати колеги з інших областей, пропонувати допомогу, ділитися досвідом. Завдяки цьому ми змогли швидше відновити роботу”, — поділився він.
Особливу увагу привернув 14-річний Максим з Херсону. Хлопець став героєм матеріалу про дітей, які документують воєнні злочини. Він знімав на телефон руйнування у своєму місті під час окупації.
“Я просто хотів, щоб усі знали правду”, — сказав він, коли отримував нагороду. Команда Hromadske подарувала йому професійний фотоапарат, і це викликало бурхливі оплески.
Рефлексії журналістів
Зі сцени лунали не лише історії героїв, але й рефлексії журналістів. Багато з них говорили про те, як змінилися за ці роки, як змінилася їхня професія.
“Дванадцять років тому ми були групою ентузіастів, які мріяли про чесну та незалежну журналістику. Сьогодні ми розуміємо, що наша сила — в людях, про яких ми розповідаємо”, — сказала Наталя Гуменюк, одна із засновниць Hromadske.
Пізніше, за келихом вина, я розговорився з Тарасом, оператором Hromadske, який працює з першого дня існування медіа.
“Знаєш, що найцінніше? Коли ти знімаєш історію людини, а потім бачиш, як ця історія змінює щось у суспільстві”, — розповів він. “Один наш матеріал про проблеми з доступом до лікування для важкохворих дітей призвів до зміни в законодавстві. Ось це справжня сила журналістики”.
Завершення вечора
Вечір завершився невеликим концертом, де виступила молода співачка Оксана Муха. Її глибокий голос і українські народні пісні створили особливу атмосферу єднання.
Коли я прямував додому, то думав про всіх цих людей, чиї історії зворушили мене. Про їхню стійкість, мужність, людяність. Вони нагадали мені, чому я колись обрав професію журналіста — щоб давати голос тим, хто його не має, і розповідати історії, які змінюють світ.
А Hromadske, схоже, залишається вірним цій місії вже дванадцять років. І судячи з того, що я побачив сьогодні, це лише початок.
