Нагорода найкращих вчителів України 2025 у Києві: історії педагогів, які змінюють майбутнє
Вчора у столичному Мистецькому Арсеналі вручали найпрестижнішу освітянську премію країни — Global Teacher Prize Ukraine 2025. Я прибув до Києва ще зранку, щоб на власні очі побачити тих, хто формує нове покоління українців попри всі виклики.
Церемонія зібрала понад 300 освітян з усіх куточків України. Серед них — 10 фіналістів, обраних з-поміж 1850 номінантів. Це рекордна кількість учасників за всю історію премії.
“Наші вчителі — справжні фронтмени освітнього фронту. Вони тримають інтелектуальний захист держави так само непохитно, як наші захисники на передовій”, — відзначила Зоя Литвин, голова ГО “Освіторія“, яка організовує премію.
Переможці премії
Перемогу та головну нагороду в 250 тисяч гривень здобула Марина Ковальчук, вчителька початкових класів з Житомирщини. Пані Марина створила унікальну методику навчання для дітей з особливими освітніми потребами, яку вже впровадили у 47 школах області.
“Коли два роки тому до нашої школи прийшов хлопчик з аутизмом, я зрозуміла, що мушу щось змінити у своєму підході до навчання. Так народився проєкт ‘Різні, але рівні'”, — розповідає переможниця, тримаючи кришталеву статуетку-яблуко.
У її класі кожна дитина має індивідуальний навчальний план, а школярі з типовим розвитком виступають менторами для однолітків з особливостями. Проект уже допоміг 124 дітям успішно інтегруватися в освітній процес.
Другу премію отримав Олександр Педенко з Дніпропетровщини. Вчитель фізики перетворив шкільну лабораторію на справжній технологічний хаб, де учні конструюють сонячні батареї та розробляють енергоефективні рішення для своєї громади.
“Мої діти знають, що фізика — це не про формули в підручнику, а про реальні зміни в житті”, — каже Олександр, демонструючи на телефоні фото саморобної вітрової електростанції, яку його учні встановили біля школи.
Проїхавши 12 годин потягом з прифронтової Костянтинівки, на церемонію дісталася Людмила Сергієнко, вчителька української мови, яка посіла третє місце. Вона проводить уроки онлайн для дітей, евакуйованих з міста, а для тих, хто залишився — у підвальному приміщенні, обладнаному під клас.
“У нас немає розкоші скаржитися на умови. Ми маємо розкіш навчатися, і це вже перемога”, — говорить пані Людмила, витираючи сльози.
Освіта в складних умовах
Під час поїздки я зустрівся з Василем Петренком, директором сільської школи на Полтавщині, який приїхав підтримати свою колегу-фіналістку.
“Ми в селі Великі Сорочинці обладнали власну метеостанцію. Наші діти тепер найточніше прогнозують погоду в районі, а місцеві фермери консультуються з ними перед посівною”, — з гордістю розповідає Василь Миколайович, поки ми п’ємо каву в перерві між нагородженнями.
За даними Міністерства освіти і науки, понад 5000 українських шкіл зараз працюють у складних умовах: без стабільного електропостачання, з перебоями інтернету або в регіонах, близьких до бойових дій. Але вчителі знаходять шляхи продовжувати освітній процес.
“Ми бачимо неймовірну трансформацію освітньої системи. Вчителі самостійно опановують нові технології, створюють інклюзивне середовище і впроваджують інновації”, — розповіла мені Олена Карпенко з Українського інституту розвитку освіти.
Статистика та досягнення
За статистикою організаторів, 78% фіналістів цьогорічної премії впровадили власні освітні проєкти, які виходять за межі шкільної програми. 65% ведуть власні освітні блоги або YouTube-канали. А 42% розробили авторські методики викладання.
Юлія Гречка, вчителька з Херсонщини, під час окупації організувала підпільні курси української мови для дітей, що залишилися на тимчасово окупованих територіях. Зараз, після деокупації, вона продовжує працювати в своєму рідному селі, попри регулярні обстріли.
“Найкращі вчителі — це не ті, хто просто передає знання. Це ті, хто своїм прикладом показує, як залишатися людиною навіть у нелюдських умовах”, — ділиться Юлія.
Натхнення для інших
Залишаючи Мистецький Арсенал, я помітив групу молодих вчителів, які жваво обговорювали побачене. “Наступного року я теж подам заявку”, — сказала одна з них, Оксана з Рівненщини. “А я вже маю ідею для проєкту з екологічної освіти”, — підхопила її колега.
Саме в цьому і полягає справжня цінність таких премій — вони надихають інших робити більше.
Повертаючись до Полтави, я думав про всі ці історії. Про вчителів, які продовжують свою місію в найскладніших умовах. Про дітей, які здобувають знання попри все. І про те, що саме ці люди, можливо, роблять для перемоги України не менше, ніж наші військові.
Бо справжня стійкість нації — це не лише здатність протистояти ворогу, але й будувати майбутнє для наступних поколінь. І саме вчителі закладають цей фундамент щодня, від Ужгорода до Сєвєродонецька, від Чернігова до Одеси.
