Коли я вперше почув про цю історію від колеги з Полтави, не міг повірити. Журналістка домагається справедливості вже майже два роки, а справа так і не дійшла до апеляційного розгляду. Шосте перенесення судового засідання – це вже не випадковість, це система.
Чергове перенесення в Полтавському апеляційному суді
Двадцятого березня Полтавський апеляційний суд знову відклав розгляд справи Анастасії Мацько. Журналістка місцевого видання «Полтавська хвиля» оскаржує м’якість вироку депутату районної ради Сергію Бойку. Той погрожував їй фізичною розправою прямо в коридорі міської ради. При свідках, при журналістах, на камеру.
Представниця Інституту масової інформації Надія Кучер приїхала на засідання, але його знову не відбулося. Обвинувачений депутат і його адвокат просто не з’явилися. Бойко передав через суд медичну довідку про лікування. Яке саме, як довго – питання відкриті.
Стратегія затягування процесу
Анастасія розповіла мені по телефону, що вже втратила рахунок переносам. Półтора року тягнеться апеляція, а жодного повноцінного засідання так і не відбулося. Вона впевнена – це свідома стратегія. Якщо витягнути процес достатньо довго, можна дочекатися закінчення строків давності.
Адвокат журналістки Дмитро Семеха теж бачить у цьому систему. За його словами, суд навіть належно не перевіряє медичні довідки обвинуваченого. Немає документів про завершення лікування, немає контролю за достовірністю. Довідка надійшла – засідання відкладається автоматично.
Як все почалося: інцидент у березні 2023 року
Згадую той березневий день 2023 року, коли все почалося. Звичайна сесія міської ради в Полтаві. Анастасія виконувала свою роботу, висвітлювала рішення депутатів. Після засідання в коридорі до неї підійшли депутат Бойко та керівник інспекції з благоустрою Максим Малько.
Бойко почав погрожувати журналістці фізичною розправою. Використовував нецензурні слова, згадував якісь відеоматеріали. Анастасія одразу зрозуміла – погрози стосуються її професійної діяльності, її журналістських матеріалів. Інцидент записали на відео. Свідків було достатньо.
Реакція та перші кроки
Журналістка не злякалася. Написала заяву в поліцію того ж дня. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею про перешкоджання діяльності журналістів. Але адвокат Семеха попросив перекваліфікувати справу на погрози. Це точніше відображало те, що сталося.
Бюрократичне болото розслідування
Потім почалося те, що в журналістських колах називають бюрократичним болотом. Поліція не поспішала з розслідуванням. У травні Анастасія зі своїм адвокатом подали скаргу до Офісу генерального прокурора через бездіяльність правоохоронців. У листопаді довелося подавати другу скаргу.
Тільки після цього, коли тиск громадськості та юристів посилився, Полтавська обласна прокуратура нарешті оголосила підозру Бойку. Статтю обрали підходящу – погроза чи насильство щодо журналіста.
М’який вирок та апеляція
Минув рік. У жовтні 2024-го суд визнав депутата винним. Але покарання розчарувало і саму журналістку, і громадськість. Пробаційний нагляд на рік, заборона спілкуватися з потерпілою та судові витрати. За погрози фізичною розправою журналістці під час виконання службових обов’язків.
Анастасія не змирилася з таким вироком. У листопаді подала апеляцію, вимагаючи реального покарання – три роки позбавлення волі. Вона переконана, що м’які вироки в справах проти журналістів створюють відчуття безкарності. Хтось інший побачить цей випадок і подумає, що можна погрожувати журналістам без серйозних наслідків.
Системна проблема регіональної журналістики
Розмовляючи з колегами з регіональних видань, чую схожі історії. Журналістка з Миколаєва розповідала про переслідування після розслідування корупції. Репортер із Чернігова отримував погрози через публікації про місцеву владу. Майже завжди справи тягнуться роками.
Проблема не тільки в конкретних обвинувачених. Проблема в системі, яка дозволяє затягувати такі справи. Медична довідка стає універсальним інструментом уникнення суду. Перенесення відбуваються автоматично, без реальної перевірки обставин.
Важливість визнання вини
Анастасія каже, що найважливіше для неї – сам факт визнання вини. Суд першої інстанції підтвердив, що депутат справді погрожував їй. Це принципово важливо для журналістської спільноти. Але справедливе покарання теж потрібне.
Наступне засідання призначать знову. Журналістка поїде в суд, її адвокат підготує документи. Можливо, обвинувачений знову надішле медичну довідку. Можливо, його адвокат знайде іншу причину для відсутності. І справа перенесеться всьомий раз.
Символ боротьби за справедливість
Історія Анастасії Мацько стала символічною для багатьох регіональних журналістів. Вона показує, наскільки складно домогтися справедливості, навіть коли є відео, свідки та визнання вини. Затягування справи в суді стає другим покаранням для потерпілої.
Сидячи за комп’ютером у редакції, думаю про колег по всій Україні. Скільки з них стикалися з погрозами та тиском? Скільки справ застрягли в судах через безкінечні перенесення? Регіональна журналістика – це не тільки розповіді про успіхи громад. Це ще й боротьба за право говорити правду.
Стійкість та натхнення
Анастасія не здається. Вона продовжує працювати в «Полтавській хвилі», продовжує висвітлювати події в місті, продовжує приходити в суд. Її стійкість надихає інших журналістів не мовчати про погрози та тиск.
Справа про погрози полтавській журналістці показує реальний стан свободи слова в українських регіонах. Коли депутат може погрожувати репортеру в коридорі ради, а потім роками уникати справедливого покарання через судові перенесення – це сигнал тривоги для всього суспільства.
