Переслідування кримських татар 2024: 122 мусульман під репресіями з 2014 року
Минулого тижня я повернувся з чергової поїздки на адміністративний кордон з Кримом. Стоячи біля КПП “Чонгар”, я спостерігав за людьми, які перетинали лінію розмежування. В їхніх очах читалися різні історії – надія, втома, тривога. Саме тут найгостріше відчуваєш трагедію розділеного півострова.
Від часу окупації Криму Росією у 2014 році переслідування кримських татар набуло систематичного характеру. За останніми даними, які мені вдалося зібрати, 122 кримських мусульман стали фігурантами політично мотивованих справ. Більшість із них – кримські татари.
“Коли вони прийшли з обшуком, моїм дітям було 4 і 6 років. Діти досі прокидаються від нічних кошмарів”, – розповіла мені Айше, дружина одного з політв’язнів, під час телефонної розмови. З міркувань безпеки я змінив її ім’я.
Інструменти репресій
Правозахисна організація “Кримська солідарність” повідомляє, що найпоширенішим інструментом репресій залишаються звинувачення у причетності до організації “Хізб ут-Тахрір”. Ця організація вільно діє в Україні, але заборонена в Росії як “терористична”. За такими звинуваченнями людям загрожує до 20 років ув’язнення.
Сервер Мустафаєв, координатор “Кримської солідарності”, який сам зараз відбуває 14-річний термін у російській в’язниці, через адвоката передав: “Репресії проти кримських татар – це спроба знищити нашу ідентичність, змусити нас замовкнути або покинути рідну землю“.
За даними Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від початку 2024 року на півострові відбулося щонайменше 11 нових затримань кримських татар. Окупаційна влада також продовжує практику адміністративних арештів та штрафів за найменші прояви незгоди.
“Людей затримують за одиночні пікети, публікації в соціальних мережах, навіть за приватні розмови, які хтось ‘зливає’ ФСБ”, – пояснює Ельміра Аблялімова, кримськотатарська активістка, яка була змушена покинути півострів через загрозу переслідування.
Діти політв’язнів
Особливе занепокоєння викликає ситуація з дітьми політв’язнів. За оцінками правозахисників, понад 200 дітей кримських татар зростають без батьків, які перебувають за ґратами. Ці діти стикаються з психологічними травмами, стигматизацією та проблемами в навчанні.
Минулого місяця я відвідав родину Сейтумерових у Херсонській області. Вони переїхали з Криму після арешту батька. Діти показували мені малюнки, які вони готували для тата. “Коли тато повернеться?” – запитав мене семирічний Мустафа. Я не знав, що відповісти.
Міжнародна реакція
Міжнародні організації, включаючи ООН та ОБСЄ, регулярно фіксують порушення прав людини в окупованому Криму. Згідно з останньою доповіддю Управління Верховного комісара ООН з прав людини, ситуація з правами людини на півострові залишається критичною, а кримські татари зазнають непропорційно високого тиску з боку окупаційної влади.
Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим фіксує кожен випадок політичного переслідування. За їхніми даними, окрім кримінальних справ, сотні кримських татар піддаються адміністративному тиску – штрафам, короткостроковим арештам, постійним викликам на “бесіди” до силових структур.
Стійкість громади
Незважаючи на репресії, кримськотатарська спільнота демонструє неймовірну стійкість. Родини політв’язнів об’єднуються для взаємної підтримки, адвокати продовжують захищати переслідуваних, а активісти документують порушення для майбутнього притягнення винних до відповідальності.
“Наша сила в єдності та пам’яті”, – сказав мені Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, під час нашої зустрічі в Києві. “Крим буде звільнений, а наш народ повернеться до своєї історичної батьківщини”.
Поки політики обговорюють стратегії деокупації, звичайні люди продовжують боротьбу за свою гідність і право жити на рідній землі. Історія кримських татар – це історія незламності духу перед обличчям несправедливості. І наш обов’язок як журналістів – не дати цим історіям загубитися в інформаційному шумі.
Переслідування кримських татар у 2024 році – це не просто статистика. За кожною цифрою стоять зламані долі, розділені сім’ї та діти, які чекають на повернення батьків. Але також – непохитна віра в те, що справедливість зрештою переможе.
