Коли я вперше натрапив на цю історію, вона нагадала мені десятки схожих випадків, які доводилося розслідувати в різних куточках України. Завжди однаковий сценарій: публікація матеріалу про можливі порушення, потім офіційна відповідь підприємця чи чиновника, і знову той самий танець навколо прозорості.
Реакція підприємця на журналістське розслідування
Георгій Сєдих, одеський підприємець, про якого редакція «Антикорупційного виміру» писала у лютому, нарешті відреагував на журналістське розслідування. Та його відповідь викликала більше запитань, ніж дала відповідей. Це нагадує мені випадок із Вінниччини, коли місцевий бізнесмен три місяці писав офіційні листи замість того, щоб просто показати документи.
Суть конфлікту
Суть конфлікту виглядає простою. Редакція опублікувала матеріал про те, як новостворений ФОП отримав підряд на ремонт ліцею на Одещині. Журналісти поставили логічні запитання: чи є у підприємця досвід, освіта, працівники та обладнання для таких робіт? Питання не риторичні, адже йдеться про державні кошти та освітню інфраструктуру.
Юридично вивірене спростування
Замість конкретних відповідей Сєдих надіслав юридично вивірене спростування. У ньому він стверджує, що ніяких судових рішень чи встановлених порушень немає. Технічно це правда, але вона нічого не пояснює. Відсутність вироку не завжди означає відсутність проблеми, особливо коли йдеться про державні закупівлі.
Порівняння з іншими випадками
Я спілкувався з десятками підприємців у Полтавській, Черкаській та інших областях. Ті, кому нічого приховувати, зазвичай охоче розповідають про свій бізнес. Показують виробничі приміщення, знайомлять з працівниками, демонструють сертифікати. Коли людина замість цього посилає формальні листи через юристів, це завжди викликає питання.
Цитата Леонардо да Вінчі
Найцікавішою частиною відповіді Сєдиха стала цитата Леонардо да Вінчі про визнання помилок. Підприємець написав її російською мовою, що само по собі дивно для офіційного звернення в українське медіа. Але головне не це. Він говорить про помилки, які треба визнавати та виправляти. Тільки незрозуміло, про чиї помилки йдеться.
Редакція сприйняла цей філософський пасаж як завуальований натяк. Мовляв, журналісти мають визнати помилку та відкликати публікацію. Така інтерпретація має сенс, якщо читати між рядків. На жаль, подібні натяки стали звичним інструментом тиску на регіональні медіа.
Методи впливу на журналістів
За мій досвід роботи в різних областях я бачив різні методи впливу на журналістів. Іноді це прямі погрози, частіше – судові позови на мільйони гривень. Але найефективнішим залишається створення атмосфери невизначеності та страху. Коли підприємець не заперечує факти, але й не підтверджує їх, а натомість цитує італійських генієв.
Відповідь редакції
Редакція «Антикорупційного виміру» дала чітку відповідь. Вони назвали вимоги підприємця тиском на медіа та спробою обмежити поширення суспільно важливої інформації. Це правильна позиція, підкріплена Законом України «Про інформацію». Стаття 24 цього закону прямо забороняє втручання у професійну діяльність журналістів.
Системна проблема регіональної журналістики
Проблема глибша, ніж один конкретний випадок. По всій Україні регіональні журналісти щодня стикаються з подібним тиском. У Житомирі місцевий чиновник намагався закрити газету через публікацію про земельні аукціони. На Харківщині підприємець вимагав спростування матеріалу про будівництво, хоча жодного факту не спростував.
Можливе рішення
Що цікаво, Сєдих міг би легко закрити всі питання. Достатньо було показати диплом про освіту, трудові книжки працівників, договори оренди обладнання. Якщо він справді чесний підприємець, у нього є ці документи. Їх відсутність чи небажання показати говорить саме за себе.
Думка місцевих жителів
Місцеві жителі Одещини, з якими я спілкувався телефоном, по-різному оцінюють ситуацію. Хтось каже, що журналісти перегинають палку. Інші вважають, що кожна гривня з бюджету має бути під контролем. Обидві позиції мають право на існування, але факти залишаються фактами.
Боротьба за прозорість
Ця історія – ще один епізод у довгій боротьбі за прозорість державних закупівель. Система ProZorro створювалася саме для того, щоб запобігти зловживанням. Але навіть найдосконаліша система не працює без суспільного контролю. А суспільний контроль неможливий без вільних медіа.
Вибір підприємця
Зараз м’яч на половині поля Георгія Сєдиха. Він може продовжувати писати юридичні листи та цитувати класиків. Або може просто відкрити двері свого офісу для журналістів, показати реальний бізнес та закрити всі питання. Вибір за ним, але кожен день мовчання додає нових запитань до списку.
