Посмертне нагородження захисника зі Стрийщини двома орденами
Минулого тижня у Стрийському районі родина загиблого захисника України Василя Оприска отримала одразу дві високі державні нагороди, якими Президент України відзначив його подвиг. Боєць з села Нежухів загинув у серпні минулого року, захищаючи рідну землю від російського вторгнення.
Для мене такі моменти завжди особливі. Коли відвідуєш родини загиблих героїв, відчуваєш суміш гордості й невимовного смутку. Високі нагороди – це визнання держави, але для батьків, дружин та дітей вони ніколи не замінять живої людини.
Військова служба та подвиг
Василь Оприск був призваний до лав ЗСУ ще на початку повномасштабного вторгнення. Він служив стрільцем-санітаром у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Як розповіли мені побратими бійця, Василь відзначався неймовірною сміливістю та відданістю.
“Він завжди був там, де найважче. Не боявся йти в найгарячіші точки, щоб витягти поранених. Для нього життя побратимів було понад усе,” – поділився зі мною старший сержант Михайло, який служив разом із Василем.
Президент України посмертно відзначив Василя Оприска орденом Богдана Хмельницького III ступеня та орденом “За мужність” III ступеня. Нагороди урочисто передали родині загиблого під час церемонії в Стрийській міській раді.
Спогади рідних
Мати героя, Марія Василівна, приймаючи нагороди, не змогла стримати сліз: “Мій синочок завжди був відповідальним. З дитинства допомагав усім, хто потребував підтримки. Коли почалася повномасштабна війна, він одразу сказав, що мусить іти захищати Україну.”
За інформацією Стрийської міської ради, Василь Оприск героїчно загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Він до останнього залишався на позиціях, забезпечуючи відхід своїх товаришів з-під обстрілу.
Вшанування пам’яті
Сільський голова Нежухова Іван Петрович зазначив, що громада ніколи не забуде свого героя: “Ми вже прийняли рішення назвати іменем Василя Оприска вулицю, на якій він виріс. Також плануємо встановити меморіальну дошку біля школи, де він навчався.”
За весь час російсько-української війни зі Стрийщини загинуло вже понад 40 захисників. Кожен з них – це окрема історія мужності та самопожертви.
Голова Стрийської районної військової адміністрації Олег Зубань під час церемонії нагородження підкреслив: “Такі люди, як Василь Оприск, захищають не просто територію – вони боронять наше право жити вільно на своїй землі, говорити рідною мовою, плекати свою культуру.”
Спогади односельців
Вчора я побував у селі Нежухів, де спілкувався з односельцями Василя. Всі згадують його як щиру, відкриту людину, завжди готову допомогти.
“Він був душею будь-якої компанії. Його усмішка могла розрадити в найтяжчу хвилину,” – розповідає Софія, подруга загиблого героя. – “Коли ми дізналися, що Василь пішов добровольцем, ніхто не здивувався. Це було так схоже на нього – завжди бути там, де потрібна допомога.”
У Василя залишилися батьки, дружина та дворічний син Матвійко. Хлопчик ще не розуміє, що його тато вже ніколи не повернеться додому, але колись він обов’язково пишатиметься своїм батьком-героєм.
Як розповіла дружина загиблого воїна, Василь мріяв після війни повернутися до рідного села і відкрити власну майстерню. Він був умілим столяром і багато їхніх меблів зроблені його руками.
Важливість пам’яті
Історія Василя Оприска – одна з тисяч подібних історій, які щодня пишуться кров’ю найкращих синів та дочок України. Але саме з таких особистих історій, з пам’яті про кожного загиблого захисника і складається наша спільна боротьба за незалежність.
Ми ніколи не зможемо повною мірою віддячити нашим героям та їхнім родинам. Але ми можемо і повинні пам’ятати їх та робити все, щоб їхня жертва не була марною.
