Повернення військового з полону Львівщина: боєць повернувся після трьох років
Учора Львівщина зустрічала свого героя. Сергій Іваненко повернувся додому після майже трьох років російського полону. На залізничному вокзалі його чекали десятки людей – рідні, друзі, побратими та просто небайдужі мешканці області.
Сергій служив у 24-й окремій механізованій бригаді, потрапив у полон ще в березні 2022-го під час оборони Маріуполя. Три роки рідні жили надією та чеканням. І нарешті дочекалися.
«Коли мені сказали, що я їду додому, я не міг повірити. Думав, що це якийсь жарт або обман. Лише коли перетнув кордон, зрозумів – це правда», – розповідає Сергій, ледве стримуючи емоції.
Зустріч з родиною
На пероні його зустрічала дружина Марія з двома дітьми – 12-річним Андрієм та 9-річною Оленкою. Діти виросли за цей час. Особливо вразив Сергія син, який став майже на голову вищим.
«Я кожного дня молилася за нього. Вірила, що він живий і обов’язково повернеться. Наші діти засинали з його фотографією», – ділиться Марія Іваненко, тримаючи чоловіка за руку, наче боїться, що він знову зникне.
Життя до війни
Сергій – родом із села Великі Мости Червоноградського району. До війни працював електриком на місцевому підприємстві. Коли почалася повномасштабна війна, одразу пішов захищати країну. За словами побратимів, він був одним із найнадійніших бійців у підрозділі.
«Сергій завжди прикривав спину побратимам. У найскладніших ситуаціях залишався спокійним і діяв чітко. Таких, як він, на війні дуже цінують», – розповідає Олег, який служив разом із Сергієм до його полону.
Повернення до життя після полону
Про умови в полоні Сергій говорить неохоче. Каже лише, що було дуже важко, але віра в повернення додому допомагала витримати все. «Найстрашніше – невідомість. Не знаєш, що буде завтра і чи побачиш колись рідних».
Психологи, які працюють із звільненими з полону військовими, пояснюють, що їм потрібен час для адаптації. «Такі люди пережили надзвичайно складний досвід. Їм потрібен час, щоб повернутися до нормального життя. Важливо дати їм простір і підтримку», – пояснює Наталія Степанова, психолог Львівського обласного госпіталю ветеранів війни.
Підтримка влади
Обласна влада забезпечила Сергія необхідною медичною допомогою. За словами голови Львівської ОВА Максима Козицького, для всіх звільнених з полону розроблена спеціальна програма реабілітації.
«Наше завдання – зробити все можливе, щоб ці люди відчули підтримку і отримали необхідну допомогу. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто пожертвував своєю свободою заради нашої», – зазначив Козицький.
Надія для інших
Історія Сергія – одна з багатьох, але кожне повернення військового з полону – це маленька перемога для всієї України. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, зараз у російському полоні перебувають ще понад дві тисячі українських захисників.
Родина Іваненків тепер планує просто бути разом. «Хочемо нарешті поїхати на пікнік, як колись до війни. Діти мріють показати татові свої шкільні досягнення. А я просто хочу, щоб ми були разом», – каже Марія.
Сергій додає, що найбільше скучив за звичайними речами – домашньою їжею, тишею, можливістю обійняти рідних. «Коли знаходишся в полоні, починаєш цінувати прості речі. Тепер кожен день на волі – це справжнє щастя».
Історія Сергія Іваненка – це історія незламності та віри. І такі історії відбуваються по всій Україні, нагадуючи нам про тих, хто ще чекає свого повернення додому.
