Ранок у Сімферополі завжди особливий. Сонце повільно піднімається над горизонтом, фарбуючи небо у м’які рожеві та помаранчеві кольори. Але для Сулеймана Мамутова цей ранок був не схожий на інші. З невеликою валізою документів він вирушав до Женеви представляти права свого народу на міжнародній арені.
«Коли ти говориш перед представниками ООН, відчуваєш величезну відповідальність», — розповідає Сулейман, коли ми зустрілися в невеличкому кафе у Києві. «Ти розумієш, що твій голос — це голос тисяч людей, які зараз не можуть говорити самі за себе».
Сулейман Мамутов, правозахисник і громадський діяч, вже понад шість років представляє інтереси кримськотатарського народу на міжнародних платформах. Його історія — це історія людини, яка перетворила особисту трагедію на місію глобального масштабу.
Шлях від активіста до міжнародного адвоката
«Я ніколи не планував стати міжнародним правозахисником», — зізнається Сулейман. «Але коли почалася окупація, я зрозумів, що мушу діяти». Після анексії Криму в 2014 році ситуація з правами кримських татар різко погіршилася. Переслідування, незаконні арешти, заборона Меджлісу — все це стало реальністю для корінного народу півострова.
Гульнара Бекірова, історикиня та дослідниця кримськотатарської культури, підтверджує: «Те, що відбувається зараз у Криму — це систематичне порушення прав цілого народу. І дуже важливо, що є люди, які доносять цю інформацію до світової спільноти».
Перший виступ Сулеймана на міжнародному рівні відбувся у 2016 році на форумі ОБСЄ. «Я пам’ятаю, як тремтіли руки, коли я розкладав свої папери», — згадує він з усмішкою. «Але коли почав говорити про долю свого народу, про конкретні випадки порушень прав людини, всі страхи відступили».
Механізми міжнародного захисту
За даними Кримської правозахисної групи, з початку окупації понад 100 кримських татар стали політичними в’язнями. Близько 70 тисяч осіб були змушені покинути півострів.
«Найефективніший інструмент, який ми маємо — це міжнародний тиск через організації на кшталт ООН, Ради Європи та ОБСЄ», — пояснює Сулейман. «Ми подаємо звіти про порушення прав людини, організовуємо спеціальні слухання, залучаємо міжнародних експертів».
Особливу роль у цій роботі відіграє Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації. Саме туди Сулейман подав детальний звіт про дискримінацію кримських татар в окупованому Криму.
«Найскладніше — це збирати інформацію безпосередньо з Криму», — розповідає Наріман Джелял, колишній заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, який зараз перебуває в ув’язненні. Його слова передала нам його адвокатка Еміне Авамілєва. «Активісти ризикують своєю свободою і навіть життям, щоб задокументувати порушення і передати інформацію на материк».
Культурна спадщина як інструмент захисту прав
Окрім юридичних механізмів, Сулейман активно використовує культурну дипломатію. Він організував виставку «Шатир гудур» (Голос пам’яті) у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, де представив традиційне мистецтво кримських татар.
«Культура — це те, що робить нас народом», — говорить Сулейман. «Коли міжнародна спільнота бачить багатство нашої культурної спадщини, вони краще розуміють, чому так важливо захищати наші права».
Особливе місце в цій культурній дипломатії займає музика Джамали, особливо її пісня «1944», з якою вона перемогла на Євробаченні. «Ця пісня зробила для міжнародного визнання трагедії кримських татар більше, ніж десятки політичних заяв», — вважає Сулейман.
Виклики та перспективи
«Найбільший виклик — це втома міжнародної спільноти», — зізнається Сулейман. «Коли проблема триває роками, світ поступово втрачає до неї інтерес. Наше завдання — не дозволити кримському питанню зникнути з міжнародного порядку денного».
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, ситуація в Криму погіршується. Лише за останній рік було зареєстровано понад 30 нових випадків політично мотивованих переслідувань.
«Але є і позитивні моменти», — наголошує Сулейман. «Резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо Криму, рішення Міжнародного суду ООН, санкції проти окупаційної влади — це реальні інструменти тиску, які ми змогли активувати завдяки нашій міжнародній адвокації».
Особистий вимір глобальної боротьби
Для Сулеймана ця боротьба має глибоко особистий вимір. Його дідусь був депортований у 1944 році і все життя мріяв повернутися на батьківщину.
«Коли я виступаю на міжнародних форумах, я завжди згадую свого дідуся», — каже Сулейман з емоцією в голосі. «Я відчуваю, що продовжую його шлях додому».
Сьогодні Сулейман Мамутов готується до нової сесії Ради ООН з прав людини. У його валізі — нові свідчення, нові факти, нові історії людей, чиї права порушуються щодня.
«Міжнародне право працює повільно, але воно працює», — підсумовує він нашу розмову. «Я вірю, що настане день, коли справедливість буде відновлено, і кримські татари зможуть вільно жити на своїй історичній батьківщині».
І дивлячись на його рішучий погляд, важко в це не повірити.
