Прощання з загиблими воїнами Львівщина 11 вересня
Сьогодні Львівщина схиляє голови у скорботі за чотирма своїми синами, які віддали життя за Україну. Кожен із них — зі своєю історією, мріями та родиною, яка тепер має жити з непоправною втратою.
Проїжджаючи вчора ввечері повз Личаківський цвинтар, я бачив, як працівники готували місця для нових поховань. Це щоразу стискає серце — розуміння, що завтра тут прощатимуться з чиїмось синами, батьками, чоловіками. Такі моменти змушують замислитись, яку неймовірну ціну платить наша земля за свою свободу.
Олег Дацко
Олег Дацко з Радехівщини мав лише 24 роки. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Вчителька Олега, з якою мені вдалося поспілкуватися телефоном, розповіла, що він завжди був відповідальним і щирим хлопцем. Мріяв після війни повернутися до рідного села та допомагати розвивати громаду.
«Він дуже любив свою маму. Завжди про неї дбав, телефонував майже щодня», — розповіла пані Наталя, сусідка родини. Прощання з Олегом відбудеться об 11:00 у селі Миколаїв Радехівської громади.
Віталій Левкович
У місті Кам’янка-Бузька о 12:00 віддадуть останню шану Віталію Левковичу. Йому було 36, він служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. У Віталія залишилися дружина та двоє дітей. За словами побратимів, він був надійною опорою для всього підрозділу, завжди готовий підтримати і допомогти.
«Він казав, що мусить воювати, щоб його діти жили у вільній країні», — розповів мені по телефону командир Віталія.
Михайло Кулик
Михайло Кулик з Городоцького району загинув у віці 43 років, захищаючи Україну в лавах 53-ї окремої механізованої бригади. Лише минулого місяця він приїздив додому у короткотермінову відпустку. Сусіди згадують, як допомагав полагодити дах у місцевій школі.
«Руки у нього були золоті. За що б не брався — все виходило добре», — поділився спогадами Степан, давній друг Михайла. Попрощатися з воїном можна буде о 13:00 у селі Зашковичі.
Ростислав Дідух
У Львові о 14:00 на Личаківському кладовищі відбудеться прощання з Ростиславом Дідухом, бійцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ростиславу було 28 років, він працював програмістом до початку повномасштабного вторгнення. З перших днів пішов боронити Україну.
Втрати Львівщини
За даними Львівської обласної військової адміністрації, з початку повномасштабного вторгнення Львівщина втратила вже понад 1300 своїх захисників. Кожен із них заслуговує на нашу вічну пам’ять і вдячність.
Учора я був у Золочеві, де відкрили меморіальну дошку загиблому воїну Андрію Кашубі. Його мати, тримаючи портрет сина, сказала слова, які закарбувалися в пам’яті: «Я прошу всіх — не забувайте їх. Не забувайте тих, хто віддав найдорожче».
Пам’ятати і цінувати їхню жертву — це найменше, що ми можемо зробити. Вічна пам’ять і слава Героям України.
Як допомогти
Для тих, хто хоче долучитися до підтримки родин загиблих, на сайті Львівської ОВА розміщено інформацію про благодійні фонди та ініціативи допомоги. Також у кожному районі області діють волонтерські центри, які координують збір коштів для сімей полеглих захисників.
Спостерігаючи за тим, як громади об’єднуються, щоб підтримати рідних загиблих воїнів, я щоразу переконуюсь: разом ми неймовірно сильні. І саме ця єдність наближає нашу перемогу.
