Сонячного вересневого ранку я зустрівся з Андрієм Любкою у затишній кав’ярні у центрі Полтави. Відомий український письменник, перекладач та культурний дипломат приїхав до міста з лекцією. Між ковтками кави він розповідає про свою нову місію – переконати світ у необхідності більшої підтримки України.
“Культурна дипломатія зараз – це не просто розповідь про нашу літературу чи мистецтво. Це битва за зброю для нашої держави“, – каже Любка, дивлячись у вікно на перехожих. За два з половиною роки повномасштабної війни він відвідав понад 15 країн Європи з лекціями та презентаціями.
Письменник пояснює, що його завдання сьогодні – донести до іноземців реальну картину російської агресії. “Коли розповідаю в Іспанії чи Німеччині про обстріли наших міст, руйнування електростанцій, викрадення наших дітей – це змушує людей замислитися глибше, ніж просто заголовки новин”, – розповідає Андрій.
Від книжок до протиповітряної оборони
Любка згадує, як змінилася його роль письменника з початком повномасштабного вторгнення. “Раніше мої поїздки за кордон були про літературу, обговорення перекладів моїх романів. Тепер кожен виступ завершується закликом до конкретних дій – надання Україні більше систем ППО, далекобійної зброї, скасування обмежень на удари по військових об’єктах агресора“, – пояснює він.
Його останній роман “Кінець світу, сурми і небо кольору шкіри” став своєрідним мостом до розмови про війну. “Читачі в Європі часто запитують, як ми продовжуємо писати під час війни. Я відповідаю, що наша культура – це також фронт боротьби з російською пропагандою”, – каже Любка.
Марія Степаненко, директорка Полтавської обласної бібліотеки, яка організувала зустріч з письменником, підтверджує важливість таких культурних заходів: “Через літературу люди краще розуміють, що відбувається. Книжки Любки перекладені багатьма мовами, і це відкриває очі іноземцям на реальність російської агресії”.
Культурний опір проти століть русифікації
“Наш східний сусід століттями намагався знищити українську ідентичність, мову, культуру”, – розповідає Андрій. “Це не просто війна за територію. Це спроба знищити нас як народ. Тому коли я презентую українську літературу за кордоном – це прямий доказ провалу їхньої політики русифікації“.
Він згадує нещодавній виступ у Брюсселі, коли після його лекції один з європейських політиків підійшов і сказав, що тепер краще розуміє, чому Україні потрібна більша військова підтримка.
“Ви бачите, як працює культурна дипломатія? Книжка стає аргументом для надання систем Patriot”, – посміхається Любка.
Олег Петренко, місцевий історик, який прийшов на зустріч з письменником, ділиться своїм враженням: “Андрій вміє говорити про складні речі просто і переконливо. Його чують навіть ті, хто раніше не розумів масштабу російської загрози”.
Боротьба з втомою від війни
Одним з найскладніших викликів, з яким зіштовхується Любка у своїх закордонних поїздках, є так звана “втома від війни” серед європейців.
“Часом мене запитують, коли вже закінчиться ця війна, мовляв, вона надто довга. Я відповідаю – запитайте про це дітей Маріуполя, Бучі, Ірпеня. Для них ця війна триває не з 2022-го, а з 2014-го, а насправді – століттями”, – каже письменник.
За словами Андрія, ключова проблема європейського сприйняття – нерозуміння, що Україна захищає не лише себе, але й усю Європу. “Путін не зупиниться на Україні, якщо йому дозволити тут перемогти. Тому наша перемога – це безпека для всього континенту“, – наголошує він.
Любка активно співпрацює з українською діаспорою за кордоном. “Наші громади роблять неймовірну роботу, організовуючи акції підтримки, збираючи кошти на обладнання для ЗСУ. Коли я приїжджаю з виступом, це посилює їхній голос”, – пояснює письменник.
Культура як зброя дальньої дії
“Ви знаєте, що таке високоточна зброя у культурній дипломатії? Це точно підібрані слова та історії, які влучають прямо в серце і змінюють мислення”, – розповідає Андрій, коли ми прогулюємося центральною вулицею Полтави після зустрічі.
Він переконаний, що українська культура має потенціал стати “зброєю дальньої дії” у міжнародній політиці. “Наші письменники, музиканти, художники – це культурний спецназ, який працює там, куди не дістають наші ракети – у свідомості людей інших країн“, – каже Любка.
Одним із доказів ефективності такої роботи письменник називає зміну риторики деяких західних політиків після культурних заходів.
Наталія Коваленко, яка очолює місцеву громадську організацію, підтверджує важливість такого підходу: “Після зустрічі з Андрієм багато полтавців переосмислили роль культури у нашій боротьбі. Це не щось другорядне – це частина нашої зброї”.
Культура післявоєнного відновлення
Наприкінці нашої розмови Андрій Любка говорить про майбутнє. “Після нашої перемоги культурна дипломатія матиме нове завдання – розповідати світу про відновлення України, залучати інвестиції, туристів, показувати нашу трансформацію”, – ділиться письменник своїми планами.
Він мріє про час, коли зможе повернутися до звичного письменницького життя, але розуміє, що війна назавжди змінила його творчість. “Я пишу новий роман навіть зараз, між поїздками. Але він уже інший – як і вся наша література після 24 лютого“, – зізнається Андрій.
Прощаючись біля вокзалу, де письменник має сісти на потяг до наступного міста свого туру, він додає: “Знаєте, колись наша культура вважалася частиною так званого ‘російського світу’. Сьогодні вона доводить абсурдність цього міфу і показує світу справжню Україну – вільну, незалежну, європейську. І за це варто боротися”.
А я, дивлячись услід потягу, думаю про те, що такі люди як Андрій Любка ведуть не менш важливий фронт – битву за думки і серця світу, від яких залежить майбутнє нашої країни.
