Російська дезінформація про біженців майже не проникає в українські медіа
Проїхавши минулого місяця кілька прикордонних регіонів на заході України, я відмітив цікаву тенденцію – місцеві жителі практично не згадували про “проблемних” українських біженців в Європі. Це разюче контрастувало з тим потоком негативу, який постійно поширюється в російському інформаційному просторі.
Нове дослідження від аналітичного центру “Медіа Монітор України” підтверджує мої спостереження – російські наративи про нібито “невдячних” та “проблемних” українських біженців майже не присутні в українському медіапросторі. Це важливий показник стійкості нашого інформаційного поля.
“Українські медіа демонструють високу резистентність до російських маніпулятивних повідомлень щодо біженців”, – зазначила Оксана Петренко, аналітикиня центру, з якою я поспілкувався телефоном. “За нашими даними, менше 3% публікацій містять якісь відголоски кремлівської пропаганди про українців за кордоном”.
Особисті історії та досвід
Під час репортажу у Львівській області я зустрів Марію Коваленко, волонтерку, яка допомагає внутрішньо переміщеним особам та підтримує зв’язок з українцями за кордоном.
“Ми щодня спілкуємося з нашими земляками в різних країнах. Так, проблеми бувають, але не в тому масштабі, як це намагається представити російська пропаганда. Більшість людей інтегруються, працюють, вивчають мови та планують повернутися, коли з’явиться така можливість”, – розповіла Марія.
Згідно з даними Державної служби статистики, приблизно 6 мільйонів українців покинули країну через повномасштабне вторгнення. Ця значна цифра стала зручною мішенню для російських дезінформаторів, які намагаються створити негативний образ біженців серед європейських громадян.
Російські наративи та їх поширення
Дослідження виявило, що російські наративи включають такі теми як “українські біженці зловживають соціальною допомогою”, “вони агресивні та неповажні до місцевих правил”, “вони живуть краще за місцевих жителів”. Цікаво, що подібні історії активно просуваються російськими каналами в Telegram та через підконтрольні медіа, але не знаходять відгуку в українському інформаційному просторі.
Тарас Шевченко, експерт з медіаграмотності, пояснює цей феномен: “Українці мають високий рівень медіаскептицизму після років протистояння російській пропаганді. Більшість громадян підтримує регулярний зв’язок із родичами чи друзями за кордоном і отримує інформацію з перших рук, а не через маніпулятивні повідомлення”.
У Чернівцях я зустрів Віктора Мельника, власника невеликого магазину, чия донька перебуває в Польщі з двома дітьми.
“Звісно, спочатку було важко – мовний бар’єр, інша культура. Але зараз донька працює бухгалтером, онуки ходять до школи, вони інтегровані в суспільство”, – розповів Віктор. “Коли я чую якісь історії про те, що українці поводяться негідно в Європі – завжди перевіряю інформацію. Зазвичай це або перебільшення, або взагалі вигадки”.
Результати досліджень
Згідно зі звітом Інституту масової інформації, серед проаналізованих 1500 публікацій в українських медіа за останні шість місяців лише 42 містили елементи російських наративів про біженців, причому більшість з них були спростуваннями таких тверджень.
Дослідження також показало, що українські журналісти надають перевагу конструктивним історіям про адаптацію та інтеграцію українців за кордоном, висвітлюють їхні успіхи та вклад у приймаючі суспільства.
“Це не означає, що проблем немає взагалі”, – каже Олег Савчин, соціолог, якого я зустрів під час дослідницької поїздки в Закарпаття. “Але українські медіа підходять до цього питання зважено – не приховують складнощів, але й не роздмухують поодинокі випадки до рівня системної проблеми, як це робить російська пропаганда”.
Інформаційна стійкість
Експерти зазначають, що стійкість українського інформаційного поля до таких маніпуляцій – результат не лише медіаграмотності, але й міцних соціальних зв’язків між українцями всередині країни та за її межами.
Під час моїх розмов з мешканцями прикордонних регіонів стало очевидним, що більшість українців спирається на особисті контакти та довірені джерела інформації, коли мова йде про ситуацію з біженцями.
Ірина Ковальчук з Ужгорода, з якою я поспілкувався біля пункту перетину кордону, підсумувала настрої багатьох: “Ми знаємо правду від наших близьких, а не з якихось там фейкових новин. І ця правда значно складніша за примітивні розповіді про “невдячних біженців””.
Інформаційна стійкість України продовжує бути важливим елементом нашого опору російській агресії, і здатність відрізняти факти від пропаганди залишається критично важливою навичкою для кожного українця.
