Бій за Донбас: Чи прорветься російський наступ на Покровськ і Часів Яр?
Вже третій тиждень я перебуваю на Донбасі, спостерігаючи за спробами російських військ здійснити прорив на двох ключових напрямках – Покровському та Часів’ярському. На перший погляд ситуація виглядає тривожно: ворог кидає в бій свіжі сили, намагаючись скористатися тимчасовими перевагами.
“Вони йдуть, як на м’ясорубку,” – розповідає мені Олексій, командир підрозділу 41-ї бригади, який обороняє одну з ділянок фронту неподалік Часового Яру. “Але це не той масований наступ, на який вони розраховували. Їхня тактика передбачувана – масовані артилерійські обстріли, потім піхотні штурми, підтримка дронами.”
Ситуація на передовій
Зустрічаючись з військовими на передовій, я чую спільну думку: російська армія зосередила значні сили на цих напрямках, але не змогла досягти вирішального успіху. За даними української розвідки, на Покровському напрямку росіяни зосередили до 50 тисяч військових, але просування вимірюється сотнями метрів, а не кілометрами.
Я відвідав один з опорних пунктів неподалік Селидового, де зустрів бійців, які стримують російський натиск вже другий місяць. Попри постійні обстріли, їхній моральний дух залишається високим.
“Найгірше було в травні, коли вони кинули всі сили на прорив,” – ділиться Максим, кулеметник з 47-ї бригади. “Зараз інтенсивність атак знизилась. Вони стикаються з нашою глибокоешелонованою обороною і несуть великі втрати.”
Експертні оцінки
За оцінками військових експертів, які я опитав під час поїздки, російське командування планувало до кінця червня захопити Часів Яр і просунутись до Краматорська. Однак українська оборона виявилася міцнішою, ніж очікували окупанти.
Валентин Трегубов, аналітик з Центру оборонних стратегій, з яким я спілкувався вчора по телефону, зазначає: “Російський літній наступ 2024 року не досягає поставлених цілей. Вони не змогли створити ефективний кулак прориву і втрачають темп наступу.”
Життя прифронтових міст
У Покровську я зустрівся з місцевими жителями, які попри загрозу продовжують жити в місті. 58-річна Тетяна, медсестра міської лікарні, каже: “Ми вже звикли до постійних тривог. Але віримо, що наші військові не пустять окупантів до міста.”
Забезпечення фронту
Ситуація з постачанням боєприпасів поступово покращується. За словами військових, прибуття американської допомоги дозволило стабілізувати ситуацію. Артилеристи 43-ї бригади, з якими я спілкувався поблизу Торецька, підтверджують, що кількість снарядів значно збільшилась порівняно з березнем-квітнем.
“Тепер ми можемо відповідати на кожен їхній обстріл,” – говорить командир артилерійської батареї Володимир. “Це суттєво змінює динаміку боїв.”
За інформацією Генерального штабу ЗСУ, російські війська втратили тільки за червень понад 8 тисяч військових убитими та пораненими на Покровському та Часів’ярському напрямках. Ці цифри підтверджують мої спостереження – росіяни не шкодують живої сили для досягнення тактичних успіхів.
Волонтерська підтримка
Проїжджаючи через Костянтинівку та Дружківку, я бачу, як місцеві громади адаптуються до життя поблизу фронту. Волонтерські центри працюють цілодобово, забезпечуючи допомогу як військовим, так і цивільним.
“Найважливіше зараз – це єдність,” – ділиться Марина Соколова, керівниця волонтерського центру “Разом до перемоги” в Костянтинівці. “Ми допомагаємо евакуювати людей з небезпечних районів, доставляємо гуманітарну допомогу, підтримуємо зв’язок з захисниками.”
Висновки та перспективи
Аналізуючи перебіг літнього наступу росіян, можна зробити висновок: їхній план швидкого прориву та захоплення ключових міст Донбасу зазнає невдачі. Українські війська ефективно використовують оборонні рубежі, дрони та артилерію для зупинки ворога.
Міністерство оборони України повідомляє, що протягом липня ситуація на Донбасі стабілізується, хоча тактичні бої продовжуються з високою інтенсивністю.
Завтра я вирушаю до Слов’янська, щоб зустрітися з військовими, які готують оборонні позиції на випадок прориву ворога. Але схоже, що цей прорив не відбудеться – принаймні не в масштабах, на які розраховувало російське командування.
Війна триває, і кожен метр української землі ворог змушений здобувати ціною великих втрат. Так, російські війська повільно просуваються на окремих ділянках фронту, але говорити про успіх їхнього літнього наступу 2024 року передчасно. Скоріше, ми спостерігаємо повторення сценарію минулого року – тактичні здобутки за стратегічної поразки.
