У Арцизькій громаді попрощалися з Дерменжи Анатолієм: герой повернувся додому назавжди
У понеділок, 22 липня, Арцизька громада зустріла свого захисника в останню путь. Анатолій Дерменжи, який віддав життя за Україну на східному фронті, повернувся до рідної землі. Десятки односельчан, побратимів та просто небайдужих людей прийшли провести героя в останню дорогу.
Життя Анатолія обірвалося внаслідок важкого поранення, яке він отримав під час виконання бойового завдання. Лікарі боролися за його життя, але, на жаль, рани виявилися несумісними з життям.
“Толя був дуже світлою людиною. Завжди усміхнений, готовий допомогти кожному. Навіть на передовій він підтримував бойовий дух побратимів”, – згадує Олександр, товариш загиблого.
Прощальна церемонія
Під час прощальної церемонії біля будинку культури зібралися жителі з усієї громади. Люди стояли з квітами та синьо-жовтими прапорами. Багато хто не стримував сліз, адже Анатолій був знаний у громаді як працьовита та щира людина.
“Він міг стати кимось іншим – інженером, будівельником, але обрав шлях захисника. Коли почалася повномасштабна війна, не вагався жодного дня”, – розповідає Марина Степанівна, вчителька Анатолія зі школи.
За словами голови Арцизької громади, в місті оголошено день жалоби. “Наш біль неможливо передати словами. Ми втратили справжнього героя, який захищав не просто територію, а наше право на життя, на мову, на майбутнє”, – зазначив він під час свого виступу.
Похоронна процесія
Служба прощання відбулася у центральному храмі громади. Після цього жалобна процесія пройшла центральними вулицями Арциза. Люди ставали на коліна, кидали квіти під колеса катафалка. Такої кількості людей місцеве кладовище не бачило давно.
“Для нашої невеликої громади кожна втрата – це незагойна рана. Але Анатолій показав приклад справжньої любові до рідної землі. Його подвиг назавжди залишиться в історії нашого міста”, – сказав представник місцевої ветеранської організації.
Життєвий шлях героя
Анатолій Дерменжи народився і виріс в Арцизі. Закінчив місцеву школу, потім навчався в Одеському університеті. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати Україну.
“Він телефонував нам два тижні тому. Казав, що все добре, що скоро повернеться. Просив не хвилюватися”, – ледь стримуючи сльози, розповідає матір загиблого.
На могилі воїна побратими виконали військовий салют. Представники влади вручили рідним орден “За мужність“, яким Анатолія нагородили посмертно.
Втрати громади
За даними Арцизької міської ради, з початку повномасштабного вторгнення громада вже втратила одинадцять своїх захисників. Кожен з них – невимовний біль для земляків і неоціненна жертва заради нашого майбутнього.
Вшанування пам’яті
Арцизька громада запевняє, що пам’ять про Анатолія Дерменжи житиме вічно. Міська рада вже розглядає пропозицію назвати одну з вулиць його іменем. Також планується встановити меморіальну дошку на будівлі школи, де він навчався.
Земля пухом і вічна пам’ять герою, який віддав найдорожче за свободу України.
