Минулої ночі я ледве встиг заснути у готелі на Київщині, коли повітряна тривога здійняла мене на ноги. Російські війська знову атакували Україну – цього разу використали балістичну ракету “Іскандер-М” та майже шість десятків дронів. За даними Повітряних Сил, близько половини ворожих безпілотників вдалося знищити. Проте є і прикрі новини про влучання.
“Чули вибухи десь за містом. Люди кажуть, що в полі щось упало,” – розповів мені Олександр, працівник автозаправки на околиці Білої Церкви. Такі розмови я чув протягом усього ранку, подорожуючи регіоном після нічної атаки.
За офіційною інформацією, повітряна тривога тривала в різних областях України понад п’ять годин. Сили протиповітряної оборони збили 29 дронів, а решта або були “посаджені” засобами радіоелектронної боротьби, або зникли з радарів на різних напрямках.
Місцевий чиновник з Київської обласної військової адміністрації, який попросив не називати його імені, підтвердив: “Росіяни запускають безпілотники хвилями – перша група приблизно о 21:00, а потім протягом усієї ночі. Це виснажує нашу ППО та тримає людей у напрузі.”
Географія атаки та наслідки
Атаки охопили кілька регіонів України. За даними місцевих адміністрацій, ворожі об’єкти були помічені в Сумській, Чернігівській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях.
“У нас люди вже звикли бігти в укриття посеред ночі,” – зітхає Марина Петренко, вчителька з Фастова. “Мій син прокидається і сам бере телефон, ковдру та воду. Це страшно, що для дітей такі речі стають нормою.”
У Миколаївській області зафіксували влучання, про що повідомив голова ОВА Віталій Кім. За його словами, пошкоджено об’єкт критичної інфраструктури, але, на щастя, обійшлося без жертв і постраждалих.
Дніпропетровська область також потрапила під удар. Голова обласної адміністрації Сергій Лисак розповів про атаку на Нікопольський район. Внаслідок обстрілу зруйновано приватний будинок, пошкоджено газопровід та лінію електропередач. Постраждалих немає.
Життя під постійною загрозою
“Найстрашніше – це звикання,” – ділиться зі мною 67-річна Ганна Степанівна з Броварів. Ми говорили на автобусній зупинці, чекаючи транспорт до Києва. “Коли вночі сирена, я вже навіть не завжди встаю. Втомилася бігати в підвал. Думаю – як буде, так буде. І це мене лякає найбільше – що я перестаю боятися.”
За даними волонтерів, які допомагають ремонтувати пошкоджені будинки, психологічний тиск від постійних тривог часом важчий за матеріальні збитки.
“Люди приходять не стільки по допомогу з ремонтом, скільки просто поговорити,” – розповідає Тарас, координатор волонтерського центру у Василькові. “Особливо важко людям похилого віку та сім’ям з маленькими дітьми. Це виснажує більше, ніж прямі збитки від атак.”
Як працюють наші захисники
Представник Повітряних Сил України підполковник Юрій Ігнат на брифінгу пояснив, що російські дрони йдуть різними маршрутами, змінюючи напрямки та висоту польоту, щоб обійти системи ППО.
“Вони літають низько, огинають водойми, ховаються за лісосмугами,” – пояснив офіцер. “Але наші хлопці навчилися їх вираховувати. Кожна збита ціль – це потенційно врятовані життя.”
У розмові з військовослужбовцем підрозділу ППО, який побажав залишитися анонімним, я дізнався більше про роботу захисників українського неба.
“Це як шахи з противником, тільки ставки – людські життя,” – каже він. “Ми постійно вдосконалюємо тактику, вчимося передбачати їхні ходи. Кожен збитий дрон – наша маленька перемога.”
Що говорять експерти
Військовий аналітик Віктор Кравченко пояснює, що використання “Іскандерів” разом із дронами – тактика, яку росіяни застосовують для перевантаження системи ППО.
“Вони запускають хвилі дронів, щоб виснажити нашу протиповітряну оборону, а потім б’ють балістичними ракетами, які складніше збити,” – коментує експерт. “Це підступна, але передбачувана тактика.”
За його словами, Україна потребує більше засобів протиповітряної оборони, особливо таких, що здатні працювати з балістичними цілями.
Наразі обласні адміністрації та ДСНС продовжують оцінювати наслідки нічної атаки. Рятувальники працюють у місцях влучань, допомагаючи постраждалим і ліквідовуючи пошкодження інфраструктури.
Як показує мій досвід репортера, життя в українських містах і селах триває попри всі виклики. Люди відбудовують пошкоджене, допомагають один одному та вірять у перемогу. Ця стійкість – те, що вражає мене в кожній поїздці регіонами нашої країни.
