Українські дитячі герої медіа: держава і новий курс
Двадцять третя година. Закінчую монтаж сюжету про фестиваль української анімації в Кременчуці, а перед очима все ще стоять дитячі обличчя. Ці малі глядачі так щиро реагували на пригоди кота Інжира та дівчинки Марійки, що дорослим залишалося тільки заздрити такій безпосередності.
“Мені подобається, коли наші герої, бо вони наші,” – сказав мені шестирічний Матвійко, притискаючи до грудей іграшкового Хоробрика – персонажа з нового українського мультсеріалу. А його мама тихо додала: “Знаєте, раніше в нас вдома були тільки російські мультики, бо ж інших не знали. А зараз я бачу, як син співпереживає нашим героям. Це важливо”.
Подібні зустрічі переконують мене: за останні роки в українському дитячому медіапросторі відбуваються фундаментальні зміни. І держава, схоже, нарешті звернула на це увагу.
Державна підтримка українських героїв
Цього тижня Міністерство культури оголосило про запуск програми “Українські герої – дітям”, бюджет якої на наступний рік складе 40 мільйонів гривень. Ці кошти спрямують на створення нових анімаційних серіалів, дитячих шоу та інтерактивних платформ з українськими персонажами.
“Ми втратили ціле покоління на російському контенті. Зараз маємо шанс це виправити,” – розповіла мені Олена Коваленко, продюсерка студії “Червоний собака”, яка створює анімаційні серіали для найменших. “Але без системної підтримки держави приватним студіям складно конкурувати з глобальними гігантами”.
Реалії української анімації
За останні вісім років я відвідав десятки анімаційних студій по всій Україні. Від львівської “Врода фільм” до харківської “Каруселі” – скрізь бачу талановитих митців, які створюють унікальні історії. Але також чую про одні й ті ж проблеми: брак фінансування, складнощі з дистрибуцією, висока конкуренція з боку закордонних продуктів.
“Ми можемо створювати контент світового рівня. Технології, таланти – все є. Не вистачає стабільного фінансування та послідовної політики у цій сфері,” – ділиться Павло Сушко, співзасновник Української анімаційної асоціації.
Дослідження медіаспоживання
Згідно з дослідженням Інституту масової інформації, до повномасштабного вторгнення українські діти споживали переважно іноземний контент: 65% – американський та європейський, 25% – російський, і лише 10% – український. Після 2022 року частка російського контенту стрімко падає, але його місце займають не українські, а глобальні продукти.
“Дитина не обирає між українським та російським, вона обирає між цікавим і нецікавим,” – пояснює Марія Тетерюк, дитяча психологиня з Полтави. “Наше завдання – створити такий контент, який захопить дитину, і водночас передасть їй наші цінності, нашу культуру”.
Урядові ініціативи
Уряд нарешті усвідомив цю проблему. Окрім нової програми Мінкульту, Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти запускає грантовий конкурс “Герої нашого часу”, а суспільний мовник розширює дитячий контент на своїх платформах.
“Ми зрозуміли, що не можемо залишати цю нішу без уваги. Це питання національної безпеки,” – говорить Олександр Ткаченко, міністр культури. “Медіагерої формують світогляд наших дітей, їхні цінності та навіть національну ідентичність”.
Локальні ініціативи
У селі Велика Багачка на Полтавщині я зустрів неймовірну вчительку початкових класів. Оксана Петрівна створила шкільний гурток, де діти самі вигадують та малюють українських супергероїв. “Спочатку вони копіювали американських персонажів, – розповідає вона, – а тепер створюють героїв, які захищають наші ліси, річки, міста. Це їхнє бачення України”.
Один із таких персонажів – Дубограй, хлопчик, який може спілкуватися з деревами та природою. “Він як наш Грут, тільки український,” – гордо пояснив мені третьокласник Сашко, показуючи малюнок.
Приватний сектор
Приватні ініціативи теж не стоять осторонь. Видавництво “Ранок” запустило серію дитячих книжок про українських супергероїв. “Коли ми почали цей проект, багато хто сумнівався в його успіху. Мовляв, діти хочуть Людину-павука, а не якогось там Характерника,” – розповідає головна редакторка Наталя Іванченко. “Але за перший місяць ми продали 5000 примірників. Це доводить, що запит є”.
Соціологічні дані та виклики
Дослідження Київського міжнародного інституту соціології показує: 78% українських батьків хочуть, щоб їхні діти дивилися українські мультфільми та передачі, але лише 45% можуть назвати більше трьох сучасних українських дитячих героїв.
Ця статистика змушує замислитися. Чи достатньо просто створити нових героїв? Чи зможуть вони конкурувати з глобальними франшизами, які мають мільярдні бюджети на маркетинг?
“Це марафон, не спринт,” – відповідає на це питання Юрій Марченко, креативний продюсер дитячого контенту на UA:Суспільне. “Ми повинні створювати не просто персонажів, а цілі всесвіти – з якісними історіями, цікавими пригодами, сучасним візуальним стилем. І головне – вони мають резонувати з досвідом наших дітей”.
Регіональні особливості
Під час подорожі Закарпаттям я побачив, як місцеві аніматори створюють серіал про пригоди карпатських міфічних істот. “Ми беремо автентичні легенди і переосмислюємо їх у сучасному контексті,” – розповідає Василь Логойда, керівник проєкту. “Наш мавчик Лісовичок розмовляє на смартфоні з дітьми і допомагає їм вирішувати екологічні проблеми”.
Така локальність – наша перевага. Українські герої можуть розповідати історії, які резонують саме з нашими дітьми, відображають наш ландшафт, нашу історію, наші цінності.
“Я бачу, як очі дітей загоряються, коли вони впізнають на екрані свої міста, свої традиції,” – ділиться Катерина Вознюк, аніматорка з Дніпра. “Це відчуття: ‘Гей, це ж про мене!’ – неможливо передати словами”.
Реальні герої чи фантастичні персонажі?
Нещодавно в одній із шкіл Харківщини я проводив майстер-клас з медіаграмотності. Запитав дітей, яких супергероїв вони знають. Падали звичні імена: Людина-павук, Бетмен, принцеси Disney. Аж раптом один хлопчик підняв руку: “А наші захисники – хіба не супергерої?”
Така дитяча мудрість змушує задуматися про найголовніше: можливо, нам не потрібно вигадувати фантастичних істот? Можливо, варто просто показати дітям реальних українських героїв – від історичних постатей до сучасних захисників, науковців, винахідників?
“Діти потребують і фантастичних персонажів, і реальних героїв,” – пояснює дитяча письменниця Ольга Купріян. “Через казкових персонажів вони вчаться мріяти, через реальних – розуміють, до чого можна прагнути”.
Нова державна програма “Українські герої – дітям” передбачає саме такий комплексний підхід: створення як анімаційних персонажів, так і документальних історій про реальних українців.
“Це не просто про розваги,” – наголошує Вадим Карп’як, медіаексперт та член комісії, яка відбиратиме проєкти для фінансування. “Це про формування світогляду цілого покоління”.
Висновки
У сучасному світі битва за уми дітей відбувається не на полі бою, а на екранах. І чим раніше ми це усвідомимо, тим швидше зможемо забезпечити наших дітей якісним українським контентом, який стане їхнім культурним фундаментом.
Повертаючись до Кременчука, згадую слова директорки місцевої бібліотеки: “Якщо сьогодні наші діти не матимуть українських героїв, завтра вони не відчуватимуть себе частиною України”.
Схоже, що влада, медіа та креативні індустрії нарешті почали рухатися в одному напрямку. І це дає надію, що наступне покоління українців матиме своїх супергероїв – і казкових, і реальних.
