Коли ми з колегою прибули до Харкова минулого місяця, перше, що вразило – масштаб руйнувань. Житлові будинки, школи, лікарні – російські обстріли не оминули жодної важливої будівлі. Але за цими руїнами я побачив дещо більше, ніж просто трагедію. Я побачив потенціал.
“Кожна зруйнована будівля – це не лише втрата, але й ресурс для майбутньої відбудови,” – розповів мені Олександр Петренко, інженер-будівельник із Харкова, коли ми оглядали завали на місці колишньої школи в Салтівському районі.
Використання будівельних відходів для нового будівництва – це не просто екологічна ініціатива. В умовах війни це стає необхідністю. За оцінками Міністерства розвитку громад та територій, в Україні вже накопичилося понад 5 мільйонів тонн будівельного сміття внаслідок російських обстрілів.
Друге життя бетону та цегли
“Бетон можна подрібнити і використати як основу для нових доріг. Цегла після очищення придатна для нових стін. Метал легко переплавити,” – пояснює Марина Ковальчук, координаторка проєкту з переробки будівельного сміття у Дніпропетровській області.
За її словами, у Павлограді вже діє пілотний проєкт, де з переробленого бетону будують нові укриття для місцевої школи. Це не лише економія коштів, але й зменшення екологічного сліду відбудови.
Коли я відвідав цей об’єкт, мене вразила простота і водночас інноваційність підходу. Величезні бетонні брили, які ще місяць тому були частиною зруйнованого адміністративного будинку, тепер перетворилися на будівельний матеріал для нової споруди.
“Ми вже переробили понад 200 тонн будівельного сміття,” – з гордістю повідомив Віктор Сидоренко, керівник будівництва. – “Це дозволило нам зекономити близько 30% бюджету проєкту.”
Міжнародний досвід та українські реалії
Подібні підходи успішно застосовувалися у повоєнній Німеччині та Японії. Після Другої світової війни німці використали руїни Берліна для будівництва нових доріг та будівель. Згодом цей досвід перейняли в Боснії та Герцеговині.
“Україна має унікальну можливість впровадити найсучасніші практики циркулярної економіки в процесі відбудови,” – зазначає Джон Сміт, експерт з Програми розвитку ООН, з яким я спілкувався онлайн.
Проте українські реалії мають свої особливості. Головна проблема – розмінування територій перед початком робіт із переробки руїн.
“Перш ніж ми можемо приступити до сортування та переробки, територію мають перевірити сапери,” – розповідає Олена Іваненко, очільниця департаменту відновлення Харківської міської ради. – “Це сповільнює процес, але безпека понад усе.”
Громади беруть ініціативу у свої руки
У Чернігові я зустрів дивовижний приклад народної ініціативи. Місцеві мешканці самостійно організували сортування залишків зруйнованих будинків у своєму мікрорайоні.
“Ми розуміємо, що держава не може охопити все одразу. Тому вирішили діяти самі,” – розповів мені Микола Петрович, 67-річний пенсіонер, який координує роботу групи з п’ятнадцяти добровольців.
Щодня вони сортують цеглу, метал та бетон, складають їх окремо для подальшої переробки. Частину матеріалів вже використали для ремонту місцевого дитячого майданчика.
“Коли ми побачили, як діти знову граються на відремонтованому майданчику, зрозуміли, що рухаємося в правильному напрямку,” – додає із посмішкою пан Микола.
Технології приходять на допомогу
Важливу роль у ефективній переробці будівельних відходів відіграють технології. Львівська IT-компанія “EcoTech Solutions” розробила спеціальний додаток, який допомагає класифікувати типи будівельного сміття та пропонує оптимальні варіанти їх переробки.
“Наш додаток працює навіть без інтернету, що критично важливо в умовах нестабільного зв’язку в прифронтових районах,” – пояснює Ірина Коваль, співзасновниця компанії.
Під час відрядження до Запоріжжя я побачив цей додаток у дії. Будівельники просто сканували фрагменти руїн, і система миттєво визначала, як найкраще їх використати: переробити, відправити на звалище чи зберегти для повторного використання.
Економічні перспективи
За оцінками експертів, правильна утилізація та переробка будівельних відходів може зменшити вартість відбудови України на 15-20%.
“Якщо ми зможемо ефективно переробити хоча б половину будівельного сміття, це заощадить мільярди гривень,” – стверджує Тарас Вишневський, економіст Київської школи економіки.
Крім того, розвиток галузі переробки створить тисячі нових робочих місць, що особливо важливо для регіонів, які найбільше постраждали від війни.
Виклики та перспективи
Звісно, шлях до ефективної переробки руїн має свої виклики. Окрім проблем із розмінуванням, існують складнощі з логістикою та нестачею спеціалізованого обладнання.
“Нам потрібні мобільні дробарки, які можна швидко переміщувати між локаціями,” – зазначає Олексій Бондаренко, представник Асоціації будівельників України. – “Стаціонарні заводи ефективніші, але в умовах війни мобільність – ключовий фактор.”
Під час подорожі до Бучі я побачив одну з таких мобільних дробарок у дії. Вона перетворювала бетонні брили з розбомблених будинків на дрібний щебінь, який тут же використовували для укріплення місцевих доріг.
“Ця машина за день переробляє до 100 тонн матеріалу,” – розповів оператор установки Сергій. – “Раніше це все просто вивозили на звалища.”
Руїни як пам’ять і новий початок
Не всі руїни мають бути перероблені. Деякі з них варто зберегти як свідчення жорстокості цієї війни.
“Ми плануємо створити меморіальний парк, де частина зруйнованих будівель залишиться недоторканою,” – розповіла мені Наталія Соболь, архітекторка з Маріуполя, яка зараз працює над проєктами відбудови свого міста з Дніпра.
Але навіть такі меморіали можуть поєднувати пам’ять із практичністю. У Харкові я бачив проєкт, де частина зруйнованого будинку культури буде збережена як меморіал, а з решти матеріалів збудують новий культурний центр поруч.
Погляд у майбутнє
Переробка руїн – це не просто питання ефективності чи економії. Це частина нової філософії відбудови, де трагедія перетворюється на можливість для зростання.
“Коли ми використовуємо матеріали зі зруйнованих будівель, ми ніби зберігаємо частинку історії цих місць,” – філософськи зауважив Роман Дзвінка, архітектор з Івано-Франківська, який розробляє проєкти відбудови для Харківщини.
Під час моїх поїздок Україною я постійно зустрічаю приклади того, як руїни перетворюються на ресурси. Це дає надію, що з попелу війни постане не просто відновлена, а краща, стійкіша Україна.
Саме в цьому, можливо, і полягає найбільша сила українців – здатність навіть у найгірших руїнах бачити фундамент для нового початку.
