Останнім часом соціальні мережі та деякі медіа активно поширюють тривожні повідомлення про масовий виїзд молодих чоловіків з України. Ці наративи часто підкріплюються поодинокими історіями та вирваними з контексту даними. Як журналіст, який вже понад вісім років досліджує життя українських регіонів, я вирішив заглибитись у цю тему та відокремити факти від фейків.
Під час моєї нещодавньої поїздки до прикордонних районів Закарпаття я спілкувався з представниками Державної прикордонної служби, місцевими підприємцями та самою молоддю. Картина, яка вимальовується з цих розмов, разюче відрізняється від тієї, що поширюється в окремих інформаційних джерелах.
“Статистика не підтверджує жодного масового виїзду чоловіків призовного віку,” – пояснює полковник Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України. За його словами, щоденні показники перетину кордону залишаються стабільними вже тривалий час і не демонструють аномальних сплесків.
Особливо важливо розуміти контекст цифр. Багато хто спекулює на тому, що з початку повномасштабної війни країну покинули понад 650 тисяч чоловіків 18-60 років. Однак більшість із них – це люди, які мали законні підстави для виїзду: інвалідність, статус багатодітного батька, або ті, хто супроводжував осіб з інвалідністю.
Що говорять роботодавці?
Павло Ковальчук, власник мережі кав’ярень у Мукачеві, поділився своїм досвідом: “Так, деякі працівники виїхали за кордон ще на початку війни. Але ми не відчуваємо критичного дефіциту кадрів. Більше того, зараз до нас приходять молоді хлопці, які шукають роботу.”
Аналогічну ситуацію підтверджують і в ІТ-секторі. Марина Петренко, HR-директор однієї з ІТ-компаній Львова, зазначає: “У нас працює багато молодих спеціалістів. Звісно, ринок змінився, але масового відтоку кадрів ми не спостерігаємо. Навпаки, деякі проєкти розширюються.”
Погляд молоді: між патріотизмом і страхом
Спілкуючись із молоддю в різних регіонах, я помітив складне поєднання почуттів. Двадцятидворічний Віталій з Полтавщини розповідає: “Звичайно, я переживаю. Але куди тікати? Це наша земля. Більшість моїх друзів залишаються, хоча розмови про виїзд ведуться.”
Дещо інша ситуація в прикордонних регіонах. Тут справді більше тих, хто розглядає можливість тимчасового виїзду. Проте, за спостереженнями місцевих громадських активістів, більшість залишається.
“У нас навіть з’явилися нові молодіжні ініціативи, – розповідає Олена Ковач, керівниця молодіжного центру в Ужгороді. – Молоді люди організовують волонтерські проєкти, допомагають армії. Це не схоже на масову втечу.”
Механізми поширення фейків
Дослідивши десятки повідомлень про “масовий виїзд молоді”, я виявив певну закономірність. Більшість таких наративів базується на:
1. Маніпуляціях зі статистикою (змішування даних довоєнного періоду з сучасними)
2. Поширенні анонімних “свідчень” без можливості перевірки
3. Використанні поодиноких випадків як доказ системного явища
Олексій Макеєв, експерт Центру протидії дезінформації, пояснює: “Це класичний приклад інформаційної операції. Створюється враження масовості явища, яке насправді має значно менші масштаби. Мета – посіяти зневіру та демотивувати українців.”
Реальні виклики замість вигаданих проблем
Справжня проблема полягає не в міфічному “масовому виїзді”, а в складнощах адаптації молоді до нових воєнних реалій.
Віктор Шинкарук, директор Центру зайнятості у Хмельницькому, відзначає: “Молодим людям потрібна підтримка у пошуку роботи, психологічна допомога, можливості для навчання. Це ті виклики, які ми маємо вирішувати, замість того щоб поширювати паніку.”
Місцеві громади активно працюють над створенням можливостей для молоді. У багатьох містах діють програми підтримки молодіжного підприємництва, створюються коворкінги, проводяться навчальні курси.
Висновок: дивимося на факти
Подорожуючи Україною та спілкуючись з людьми на місцях, я бачу, що ситуація далека від катастрофічної картини, яку малюють деякі джерела. Так, частина молоді виїжджає – це факт. Але не менш важливий факт – більшість залишається і знаходить способи будувати своє життя в Україні навіть у ці складні часи.
“Найкращий спосіб протидіяти дезінформації – це дивитися на реальність навколо себе, – каже Олександр Ткаченко, соціолог з Дніпра. – Запитайте себе: скільки ваших знайомих молодих людей справді виїхали? Відповідь зазвичай розвінчує міф про ‘масовий відтік’.”
У нашому інформаційному просторі важливо критично оцінювати повідомлення та шукати достовірні джерела інформації. Особливо коли йдеться про теми, які можуть впливати на суспільний настрій та єдність у час війни.
