Минулого тижня президент України підписав закон, що офіційно закріплює поняття “рашизм” у нашому законодавстві. Це історичний крок, який дозволяє чітко визначити ідеологію, з якою ми зіткнулися після повномасштабного вторгнення Росії.
Проїжджаючи вчора Полтавщиною, я зупинився поговорити з місцевими мешканцями про їхнє ставлення до цього рішення. Більшість сприйняла новину схвально, хоча багато хто зізнавався, що не до кінця розуміє практичні наслідки.
“Ми знаємо, з чим маємо справу вже третій рік. Добре, що тепер це офіційно названо”, – розповіла мені Марія Петренко, вчителька історії з Миргорода.
Що таке рашизм за новим законом?
Згідно з ухваленим документом, рашизм визначається як тоталітарна ідеологія, що поєднує елементи фашизму, нацизму, імперіалізму та пропагує насильство. Головна мета – знищення української держави та самобутності українців.
Михайло Дорошенко, юрист з Полтави, пояснив мені практичне значення цього кроку: “Це не просто символічний жест. Тепер є правова основа для протидії цій ідеології, притягнення до відповідальності за її пропаганду та виправдання російської агресії”.
За даними Міністерства юстиції України, визнання рашизму на законодавчому рівні дозволить ефективніше протидіяти інформаційним загрозам та створить правову базу для деколонізації публічного простору.
Як це вплине на життя громад?
Відвідуючи містечко Зіньків, я зустрівся з головою місцевої громади Олександром Бойком. Він розповів, що закон матиме практичний вплив на роботу культурних закладів і освітніх установ.
“Ми давно прибрали з бібліотек літературу, що пропагує російський імперіалізм. Тепер матимемо чітку законодавчу основу для таких дій. Крім того, плануємо проводити інформаційні заходи про загрози ідеології рашизму”, – поділився Бойко.
У селі Великі Сорочинці школярі вже готують проекти, присвячені декомунізації та дерусифікації. Директорка місцевої школи Надія Ковальчук розповідає: “Діти мають розуміти ці процеси. Ми плануємо уроки критичного мислення, щоб молодь могла розпізнавати прояви рашизму в інформаційному просторі”.
Міжнародний аспект визнання рашизму
За словами експертів з Українського інституту національної пам’яті, закріплення поняття “рашизм” на законодавчому рівні — це також сигнал міжнародній спільноті.
“Україна першою офіційно визначила цю ідеологію. Ми сподіваємося, що інші країни підуть цим шляхом, особливо ті, що потерпають від російської гібридної агресії”, – прокоментував Віталій Нахманович, історик та співробітник інституту.
Згідно зі статистикою Центру протидії дезінформації, з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано понад 12 тисяч випадків поширення ідеології рашизму в українському інформаційному просторі. Більшість з них — через соціальні мережі та проросійські телеграм-канали.
Реакція громадян
Цікаво, що сприйняття закону різниться залежно від регіону та віку громадян. Серед молоді Полтавщини, з якою я спілкувався, переважно схвальні відгуки.
“Для нас це очевидно. Ми щодня бачимо прояви рашизму — в обстрілах цивільних об’єктів, у риториці російських політиків. Визнання цього на законодавчому рівні — логічний крок”, – сказав Максим, студент Полтавського університету.
Старше покоління, особливо ті, хто народився за радянських часів, ставиться до цього питання складніше. Василь Петрович, пенсіонер з Диканьки, зізнається: “Раніше ми жили в одній країні. Було важко повірити, що вони нападуть. Тепер все ясно, але біль залишається”.
Однак більшість опитаних мною людей погоджуються: чітке визначення ідеології агресора допомагає розуміти, з чим ми боремося.
Що далі?
Законодавче визнання рашизму — це лише перший крок. Наступними мають стати практичні механізми протидії цій ідеології, розвиток критичного мислення та інформаційної гігієни серед населення.
“Головне — не зациклюватися на заборонах, а будувати власну українську ідентичність. Ми повинні знати, хто ми є, а не лише проти чого боремося”, – підкреслила Катерина Левченко, культурологиня з Полтави.
Знайомлячись з різними громадами Полтавщини, я бачу, що люди готові не лише протистояти рашизму, але й творити нове українське майбутнє. І це, можливо, найважливіший висновок моєї подорожі.
Після трьох днів спілкування з мешканцями регіону, я переконався: законодавче визнання рашизму — це не просто юридична формальність. Це фіксація в правовому полі того розуміння, до якого українці прийшли через власний трагічний досвід останніх років.
