Зміна наративу про війну Україна: Київ має змінити світову риторику щодо відповідальності РФ
Стою на околиці Решетилівки, невеликого містечка на Полтавщині, куди приїхав зустрітися з Оленою Петренко. Вона переселенка з Маріуполя, яка нині координує роботу громадської організації “Голос регіонів”. Олена розповідає мені про проблему, яка останнім часом не дає їй спокою.
“Мене дратує, коли західні журналісти говорять про ‘путінську війну’. Мої батьки загинули не від рук одного Путіна. Їхній будинок зруйнували не особисто Путін, а звичайні росіяни, які прийшли з автоматами в моє місто,” — каже вона, міцно стискаючи горнятко з чаєм.
Формування наративу у західних медіа
Проблема, яку піднімає Олена, значно глибша, ніж здається на перший погляд. Протягом останніх років у західних медіа та політичному дискурсі сформувався наратив, де відповідальність за війну проти України покладається виключно на Путіна та його найближче оточення. Цю тенденцію підтримують і так звані “хороші росіяни” — представники опозиції, які критикують Кремль.
Павло Ковальчук, історик з Хмельницького, який досліджує інформаційні наративи, пояснює: “Захід психологічно комфортніше вірити, що проблема лише в одній людині чи малій групі. Це дає ілюзію легкого вирішення: приберіть Путіна, і все налагодиться. Але реальність набагато складніша”.
За даними соціологічних досліджень Левада-центру, підтримка війни серед населення Росії залишається на рівні 70-75%. Хоча ці цифри можуть бути завищеними через страх респондентів, вони все ж відображають значну підтримку війни серед звичайних росіян.
Погляд українських експертів
“Нам важливо донести світу, що відповідальність за війну лежить не лише на Путіні, але й на російському суспільстві, яке роками підтримувало агресивну політику”, — говорить Марія Лисенко, керівниця аналітичного центру “Регіональні перспективи” з Чернігова.
У невеликому кафе в центрі Дніпра зустрічаю Андрія Коваленка, колишнього військового, який зараз працює в сфері стратегічних комунікацій. “Коли західні політики говорять ‘путінська війна’, вони фактично знімають відповідальність з мільйонів росіян. З тих, хто стріляє, хто виготовляє зброю, хто мовчки погоджується з усім, що відбувається,” — пояснює він, показуючи на телефоні свіжі новини з фронту.
Стратегія зміни наративу
Українські експерти з комунікацій вважають, що Україні потрібно активніше просувати власний наратив, який відображає реальний стан речей. Петро Демченко, комунікаційний стратег з Києва, наголошує: “Коли весь світ використовує термін ‘путінська війна’, ми маємо послідовно говорити про ‘російську агресію’ та ‘російську війну проти України’. Це не просто слова, це принципова позиція”.
Водночас важливо знайти баланс, щоб не піддатися спокусі етнічних узагальнень. “Ми говоримо про колективну відповідальність, а не колективну провину всіх етнічних росіян,” — підкреслює Оксана Шевченко, професорка соціальної психології з Львівського університету.
Дипломатичні зусилля
На думку експертів, Україна має активізувати роботу своїх дипломатичних представництв, щоб змінювати усталені наративи в західних медіа. “Кожен журналіст, який пише про війну як ‘путінську’, має отримати від українських дипломатів або речників ввічливе, але наполегливе роз’яснення, чому така термінологія некоректна,” — вважає Іван Чорнобай, експерт з міжнародних відносин.
У Запоріжжі спілкуюся з родиною Ковалів, які прихистили у своєму будинку дві сім’ї з окупованих територій. “Люди, які пережили окупацію, не розуміють, як можна говорити про ‘хороших росіян’, коли звичайні російські солдати грабували їхні будинки і катували їхніх сусідів,” — каже Марина Коваль, показуючи фотографії зруйнованого Маріуполя.
Важливість правильних формулювань
Зміна міжнародного наративу щодо війни в Україні — це тривалий процес, який потребує системної роботи. Він включає не лише дипломатичні зусилля, але й активність медіа, громадських організацій та кожного українця, який спілкується з іноземцями.
“Важливо, щоб усі українці розуміли, як говорити про війну з іноземною аудиторією,” — підсумовує Олена Петренко. — “Коли мене запитують про війну, я завжди підкреслюю, що це війна не однієї людини, а цілої держави, підтримана значною частиною її населення”.
Від точності формулювань залежить не лише сприйняття війни міжнародною спільнотою, але й майбутні рішення щодо санкцій, репарацій та відповідальності за воєнні злочини. Саме тому зміна наративу — це не просто мовне питання, а важлива частина стратегії захисту українських інтересів на міжнародній арені.
