Звільнення журналіста Дмитра Хилюка з російського полону
Вчора надійшла довгоочікувана звістка – український журналіст Дмитро Хилюк повернувся з російського полону. Понад два роки його рідні жили в невідомості, а колеги не припиняли боротьбу за його звільнення.
“Коли побачив його на відео з обміну, не міг повірити своїм очам”, – розповідає Олександр Кравченко, головний редактор видання, де працював Дмитро. “Він схуд, змінився, але його очі – ті самі. Сповнені життя, незважаючи на все пережите”.
Зникнення та полон
Дмитро потрапив у полон у березні 2022 року під час висвітлення подій на Київщині. Військовий фотокореспондент з десятирічним досвідом, він завжди був на передовій подій. Зник безвісти поблизу Макарова, коли документував наслідки обстрілів мирних кварталів.
Його дружина Марія згадує той день, коли зв’язок з чоловіком перервався: “Останній дзвінок був о 10:27 ранку. Він сказав, що знімає зруйновані будинки і скоро виходить на зв’язок. Потім – тиша”.
Пошуки та боротьба за звільнення
Пошуки тривали місяцями. Спочатку сподівалися, що він просто не має можливості вийти на зв’язок. Пізніше колеги з інших видань передали інформацію – Дмитра бачили серед полонених у тимчасово окупованому селі.
“Щотижня писали запити в усі можливі організації. Червоний Хрест, ООН, Міністерство з питань реінтеграції, СБУ – всюди, куди могли достукатись”, – розповідає Тарас Лисенко, друг Дмитра та колега по цеху.
Переломний момент настав минулого місяця, коли прийшло підтвердження, що Хилюк живий і перебуває в одному з російських слідчих ізоляторів. А вчора його ім’я пролунало серед звільнених у рамках чергового обміну полоненими.
Повернення та відновлення
Зараз Дмитро проходить медичне обстеження в одній з київських лікарень. Лікарі відзначають задовільний стан здоров’я, хоча він втратив понад 15 кілограмів ваги.
“Найважче було без інформації”, – поділився Дмитро в коротких коментарях після повернення. “Не знав, чи знають рідні, де я, чи шукають мене. А ще – відсутність поваги до статусу журналіста. Нас утримували як військовополонених, хоча ми виконували професійний обов’язок”.
Становище журналістів у полоні
Досвід Дмитра, на жаль, не поодинокий. За даними Національної спілки журналістів України, з початку повномасштабного вторгнення в полон потрапили понад 20 представників ЗМІ. Дехто досі чекає на звільнення.
“Кожна така історія – нагадування про важливість роботи журналістів і необхідність забезпечення їхньої безпеки”, – коментує Сергій Дорошенко, представник Інституту масової інформації. “А також про обов’язок міжнародного співтовариства захищати працівників медіа в зонах конфліктів”.
Плани на майбутнє
Дружина Дмитра ділиться планами на найближче майбутнє: “Спочатку відпочинок і відновлення. А потім – він знову захоче працювати. Знаю свого чоловіка – камера для нього як продовження руки”.
Сам Дмитро поки небагатослівний, але обіцяє незабаром поділитися своєю історією. “Це важливо не для мене, а для колег, які досі в полоні, і для тих, хто працює в небезпечних умовах. Ми маємо говорити про це”.
Історія Дмитра Хилюка – приклад професійної відданості, але також нагадування про високу ціну, яку платять українські журналісти за право суспільства знати правду. І про те, що боротьба за кожного полоненого не припиняється, допоки він не повернеться додому.
